Керченська питна вода небезпечна, водогін і очисні споруди потребують негайного ремонту, — б’ють на сполох місцеві природоохоронці з асоціації «Екологія і світ».

— За 30 років водосховище навіть не облицювали, — каже голова Керченського відділення асоціації Віктор Попов. — Тому його береги зсуваються і замулюють і так каламутну воду. Тож навіть після хлорування в ній залишається висока концентрація цілого «букету» згубних для здоров’я речовин. Це призводить до зростання онкологічних захворювань; тут також найвища смертність дітей до одного року і втричі, ніж в інших регіонах України, більша кількість вроджених аномалій.

Попри це міська влада жодного разу не обговорювала питання якості питної води. Фахівці вважають: перший крок до розв’язання керченської проблеми -встановлення бюветів і заміна фільтрів на міських очисних спорудах. Це обійдеться порівняно недорого. Бо для ремонту керченського водогону й очисних споруд потрібно 200 млн. грн.

...Ще гірша ситуація в селах Керченського півострова, — зазначили представники громад, органів влади й екологи — учасники конференції «Екологічні проблеми Ленінського району й шляхи їх подолання». 80% води втрачається через давно проіржавілі водоводи розвідної магістральної мережі. Нині її, по суті, втрачено, як і унікальну систему очисних споруд, котра після приходу сюди Північно-Кримського каналу вважалася чудовою. Нездатність підтримувати це господарство на належному рівні й породила масштабну водну проблему. А це гальмує і курортне майбутнє району. З 27 рад лише одна(!) має звалище побутових і промислових відходів, що, звісно, не сприяє підвищенню якості питної води й рекреаційної цінності Керченського півострова. Хто ж у таких умовах візьметься розвивати тут туризм та лікувальну інфраструктуру?

...Хоч як прикро, а сільське водопостачання «випало» із загальної системи управління й у всіх інших регіонах Криму. З 900 сільських водонапірних башт 76% потребують капітального ремонту. Необхідно облаштувати 150 нових свердловин, бо вода майже третини з півтори тисячі артезіанських свердловин непридатна для пиття. Підземні води степового Криму мають надто високий відсоток мінеральних солей, нітратів, а водозбірні плеса забруднені антропогенно, свідчать фахівці.

Об`єднання «Кримводоканал» роками не може впоратися з 42% непридатних водогінних мереж. Каналізаційно-очисні споруди й мережі зістаріли геть, а тому на них весь час збої. Хронічно вони не забезпечують належної очистки стічних вод Сімферополя, Керчі, Бахчисарая, Судака, Армянська, Ленінового, Роздольного, Первомайського. Припинено будівництво каналізаційно-очисних споруд у Феодосії, Судаку, Саках, Старому Криму, Коктебелі, Гвардійському, Щебетовці. Повністю вийшли з ладу споруди очистки в селищі Совєтському. Дедалі зростає кількість сіл, де населення отримує воду щонайкраще раз на тиждень, понад півтисячі сільських населених пунктів півострова постачаються за графіком, а жителі 35 сіл сяк-так перебиваються привізною водою. Найскладніше з життєдайною вологою в Роздольненському, Чорноморському, Кіровському й Білогірському районах. Стан справ настільки невтішний, що нині для забезпечення гарантованого водопостачання сільських населених пунктів півострова потрібно виконати робіт на суму майже 150 млн. грн.

А ще треба навчитися добре ними розпорядитися! Бо, приміром, у селі Октябрському Первомайського району нормальної води нема вже 16 років, хоч за цей час тут освоєно понад мільйон (!) гривень. Свердловина простоює, бо вийшов з ладу насос, який після ремонту так і не запрацював. Два роки тому пробурили нову свердловину, але... не забезпечили новим насосом, не поставили водонапірну башту й пульт управління. Місцеве керівництво тим часом закидає вищі інстанції вимогами й проханнями надати чергову порцію грошей. Такі приклади заривання в землю державних коштів на півострові, на жаль, не рідкість. Може, й через подібне «господарювання» об`єм постачання питною водою з 640 літрів на добу на кожного сільського мешканця Криму за останні роки зменшився до 50 літрів?

Крим.