Крик руху, звернений до серця
В Києві показано вистави петербурзького театру балету Бориса Ейфмана
«Карамазови» і «Дон Кіхот».Борис Ейфман завжди вибирає для постановок нетипові для балету теми. Трохи дивними на перший погляд здаються і ті літературні твори, котрі Борис Ейфман вибирає як основи своїх балетів. Серед них романи Ф. Достоєвського (
«Ідіот», «Брати Карамазови»), Л. Толстого («Анна Кареніна»), М. Булгакова («Майстер і Маргарита»). Сам хореограф наголошує, що для нього робота з класикою світової літератури — це не ілюстрація сюжету, а створення самостійного твору, відображення того, що лежить між рядками. У «Карамазових» Ейфман розвиває теми задуманого письменником продовження роману про подальшу долю Альоші Карамазова. Його шлях до революції, царевбивство і повернення до Бога.Відомі нам з дитинства персонажі в Ейфмана раптом відкриваються в іншому світлі. Тут немає хрестоматійності. Дон Кіхот Ейфмана не мандрує світом, а зачинений у будинку для божевільних, і лише в своїй уяві прагне прорватися до справжньої радості життя. Туди, де можна змінити світ.
Балет Бориса Ейфмана явище виняткове. Він поєднує хореографію і драму, відкриває нові можливості балетного мистецтва. Тут немає рамок і обмежень, немає жодних правил, крім одного: кожен жест, кожен рух повинен виражати певну емоцію або стан. Хореограф каже, що є
«відчуття, які можна виразити рухами, а словами не сформулювати. Мова тіла набагато зворушливіша за слова. Жест, породжений емоційним імпульсом, пронизує серця. Ейфман постійно експериментує. Думки про постановки завжди полярні — від захоплення до неприйняття. Нікого вони не залишають байдужими, адже це той самий «крик руху», звернений до серця, сповідь душі, що страждає, виражена у пластиці.Ксенія ОСЕТРОВА.
Сувора Терпсихора
У Василькові відбувся конкурс сучасного дитячого танцю
«Терпсихора запрошує». Танцювальні колективи Київщини на суд глядачів винесли свої кращі здобутки. От тільки відзначення кращих не відбулося, бо частину танцювальних колективів журі змушене було зняти зі змагань з тих причин, що деякі танцювальні композиції містили в собі елементи художньої гімнастики, акробатичні вправи або й просто танці на кшталт брейку. Глядачі та учасники з цього приводу не засмутилися: оцінка колег по танцю була вищою нагородою для кожного конкурсанта.Ольга ПАХОЛОК.
Ювілей з присмаком гіркоти
Житомир. 1865 року губернатор Волині Чертков пожертвував публічній бібліотеці в Житомирі 48 зразків місцевих гірських порід і мінералів. Згодом до колекції приєднали ще одну — близько 400 зразків. Так починався Житомирський краєзнавчий музей, 140-річчю якого присвячено всеукраїнську конференцію
«Музейна справа на Житомирщині: історія, досвід, проблеми».У доповідях ожили сторінки минулого. Розквіт музею пов’язаний з діяльністю Товариства дослідників Волині, створеного 1900 року (після революції було ліквідоване, а 15 років тому відновилося, воно й стало одним з основних організаторів конференції). З діяльністю товариства пов’язані імена багатьох відомих учених. Досить назвати видатного географа й геолога Павла Тутковського, одного з організаторів Академії наук України.
Нині обласний краєзнавчий — це й літературно-меморіальні музеї Лесі Українки та Короленка, Музей-садиба родини Рильських, Музей космонавтики імені Корольова, Музей партизанської слави Полісся, Музей природи тощо. Особливо пишаються в Житомирі великою картинною галерею, в основі якої колекція відомого мецената і дослідника Волині барона Івана де Шодуара.
Та в бочці меду є ложка дьогтю. З одного приміщення оці самі знамениті картини, а з другого — 529 опудал птахів та інші експонати — хоч на склад вивозь! Бо дві споруди, в яких тепер головний осідок музею та його природничий відділ, колись належали релігійним громадам, і вони наполегливо вимагають їх повернення, посилаючись на відомий указ Президента України. Підписаний він був ще 12 років тому, а грошей на те, щоб музей не почувався безпритульним, нема й досі.
Олексій КАВУН.
