«Третя сила» — тому що все не так

— Що означає «третя сила», Ігоре Володимировичу? Як на мене, це словосполучення останнім часом стало доволі вживаним. Особливо в політичному контексті.

— Ви маєте рацію. Після ейфорії і суспільного піднесення, викликаного подіями помаранчевої революції, у багатьох людей з’явилося розчарування і зневіра. Народу обіцяли, що нова влада буде максимально прозорою і чесною, що багаті поділяться з бідними, що настане край хабарництву і корупції тощо. А що маємо? Значну частину державних службовців безпідставно звільнено з роботи, представники старої і нової влади взялись за зведення рахунків між собою, спалахнули локальні конфлікти за власність, періодично вибухають чергові скандали, у центрі яких колишні соратники, а нині державні діячі з високими повноваженнями. Про ціни на продукти харчування навіть не хочеться й говорити, бо вони все одно зростають, усупереч обіцянкам їх зупинити. Висновок для більшості громадян України один: були при владі одні, тепер прийшли інші, а від того нічого не змінилося.

Для себе я роблю інші висновки. По-перше, я і сьогодні був би на боці помаранчевих, навіть за умови коли було б, не дай Боже, ще гірше в економічному сенсі. Чому? Тому що вкрай необхідно було змінити формат відносин у самій владі, не кажучи вже про відносини суспільства і влади. По-друге, вважаю найбільшою перемогою Майдану — усвідомлення активної частини українців у можливість самостійно вирішувати свою долю. По-третє, і в цьому я глибоко переконаний, Україна потребує нових особистостей-професіоналів, не пристосуванців, які перелицьовуються залежно від ситуації, а високоморальних людей з бездоганною репутацією, не обтяжених шлейфом політиканства і «тіньового» бізнесового минулого. Саме в цьому сенсі сьогодні дедалі частіше говорять про «третю силу», а деякі політики намагаються «привласнити» собі цю непересічну ідею. На мій погляд, чим більше буде прибічників «третьої сили» в інших політичних партіях, тим краще для України. Україна зачекалася повноцінного «третього шляху» розвитку, шляху проукраїнського.

— «Третя сила» як політична партія відповідає цим вимогам?

— Думаю, що так. Серед членів нашої партії немає осіб, які були при владі і скомпрометували себе. До нас йдуть люди переважно молоді та середніх років, які, зазвичай, не сприймають крайнощів. «Третя сила» — партія золотої середини. Це організація не геронтократів-ортодоксів чи заповзятих ультраправих націонал-патріотів, а нормальних людей із збалансованою психікою і адекватним сприйняттям реальної дійсності. Це політична сила, члени і симпатики якої здатні самостійно вирішувати найпекучіші питання сьогодення. Вони ніколи не займаються голослівним звинуваченням інших.

— Будь ласка, кілька слів про стратегічні і тактичні завдання «Третьої сили».

— «Третя сила» не є партією-одноденкою. Ми хочемо мати своїх представників в органах місцевого самоврядування, а також у Верховній Раді України і тому сьогодні серйозно готуємося до виборів. Наше стратегічне завдання — максимально розбудувати партію, зробити з неї впливового і сильного гравця на політичному полі України, який буде присутній на ньому, щонайменше, до президентських виборів 2009 року. Це робиться не заради самозадоволення. Засновники партії, до яких я маю честь належати, покладають в основу роботи бачення необхідності формування потужної третьої сили як суспільно-політичної течії, яка здатна максимально ефективно вплинути на процеси побудови України-лідера.

— І як просувається робота?

— Нині в партії налічується понад 20 тисяч членів. Їх кількість постійно зростає. Це люди свідомого вибору. Саме на них ми й покладаємося, адже вони сьогодні пояснюють людям, що таке політична партія «Третя сила».

— Мені здається, названа вами кількість «партійних штиків» свідчить, що перед партією непочатий край роботи.

— Я вам скажу, що коли деякі лідери із серйозним виразом обличчя стверджують, що в очолюваній ними партії 200—300, а то й 450 тисяч членів, то у мене як людини, котра має певний досвід громадсько-політичної роботи, з’являється іронічна посмішка. Це лише в КПРС свого часу було 15 мільйонів вірних ленінців.

Попередні парламентські вибори засвідчили непоодинокість випадків голосування в окремих населених пунктах за певну політичну силу меншої кількості виборців, ніж членів партії.

Для «Третьої сили» гонитва за кількістю не є самоціллю. В нашій партії є так званий інститут прихильників (симпатиків). Цих людей ми маємо намір активно залучати до передвиборної роботи, пропонуватимемо їм представляти нашу партію у виборчих комісіях, побути спостерігачами, агітаторами. З їх допомогою будуть також формуватися наші партійні списки кандидатів у депутати до органів місцевого самоврядування, на посади сільських, селищних та міських голів.

— На підтримку яких суспільних прошарків передусім орієнтується «Третя сила»?

— Будь-яка особа, яка поділяє ідеї партії, викладені в програмі ПТС, що має назву «Українська стріла», може подати заяву про вступ та буде зарахована до її лав. Утім, наша партія все-таки більш підходить для тих, хто вважає, що будувати українську державу і своє особисте життя слід самотужки, не сподіваючись на чужу допомогу. Тому в одному із пунктів програми політичної партії «Третя сила» («Українська стріла») зазначено, що формування свідомого активного громадянина, здатного через легальні правові механізми захистити свої інтереси, реалізувати власну волю до покращання життя — одне із ключових завдань.

Готуючись до виборів наступного року, «Третя сила» орієнтується на так званий середній суспільний клас, але не за майновим цензом, а за способом мислення. Тому можна сказати, що наші виборці — це люди певного психотипу.

— Яке ставлення «Третьої сили» до чинної влади?

— Нам дуже симпатичні декларації Президента В. Ющенка про високі соціальні стандарти і плани економічного зростання України. Але ми категорично проти принципів кумівства в державній кадровій політиці, які набули широкого застосування при нинішньому керівництві країни. Насправді це ганьба. З цим слід боротися. Ми обурені фактами переслідування окремих осіб за політичними мотивами. Певні представники нинішньої влади взяли на озброєння ті самі методи «роботи» з опозицією, які свого часу застосовував режим Кучми щодо них.

Незважаючи на зазначені негативні прояви, ми переконані: Україну вже не звернути з демократичного шляху розвитку. Але становлення істинної демократії в суспільстві відбудеться значно швидше, і добробут українців зростатиме за умови реалізації запропонованих нами підходів — побудови усією українською політичною нацією України-лідера.

Інтерв’ю взяв Володимир КУЗЬМЕНКО.