Футбол. Євро—2006 (U-21). Плей-оф. Перші матчі. 11 листопада. Чехія—Німеччина. 0:2. Англія—Франція. 1:1. Угорщина—Італія. 1:1. 12 листопада. Сербія і Чорногорія—Хорватія. 3:1. Росія—Данія. 0:1. 13 листопада. Словенія—Нідерланди. 0:0. Швейцарія—Португалія. 1:1.

Україна—Бельгія. 2:3. Голи: Пуканич, 27, Алієв, 49 — Ванденберг, 20, 45+1, 59.

Україна: П’ятов, Романчук, Іщенко, Яценко, Фомін (Фещук, 67), Алієв, Пуканич (Воробей, 58), Мілевський, Оберемко (Невмивака, 90+2), Ярмаш, Максимов. Тренер — Олексій Михайличенко.

Бельгія: Вербіст, Ванауденарде, Вермелен, Ломбаертс, Монтейн, де Ман, де Кюлар (де Мюль, 81), Гароун, Ванденберг, Мартенс, Мессуді (де Смет, 80). Тренер —Жан-Франсуа де Сарт.

Попереджено: Фоміна, 37, Яценка, 41, Оберемка, 43, Іщенка, 60, Мартенса, 82, де Мюля, 90, де Смета, 90+4.

Арбітр — Атанассіос Бріакос (Греція).

12 листопада. Маріуполь. Стадіон «Іллічівець». 2 градуси. 13 000 глядачів.

Ще одне місто на футбольній карті України потрапило до сфери національних збірних. У Маріуполі багато людей на чолі з міським головою Юрієм Хотлубеєм зробили все, щоб свято відбулося. І це їм вдалося. Однак спершу про матч.

Факти — річ уперта: гравці бельгійської «молодіжки» загалом мають кращу школу і підготовку, ніж наші футболісти. Чудова команда, тож не дивно, що у своїй групі вона не зазнала жодної поразки. В її складі чимало виконавців, майстерності яких можуть позаздрити дорослі й досвідчені. Більшість із них грає в основних складах таких елітних клубів, як нідерландський «Аякс», бельгійські «Андерлехт», «Брюгге». Та найяскравішою «зірочкою» в цьому ансамблі виявився форвард клубу «Генк» — Кевін Вандерберг. Він тричі опинявся саме в тому місці, з якого влучав у наші ворота.

А про те, що це згуртований і зіграний ансамбль, де один одного розуміть з півслова, либонь, не варто й казати. Нашим гостям притаманні і молодеча задерикуватість, і цілком дорослий розрахунок.

Утім, немає непереможних команд. Треба боротися і можна перемагати будь-якого суперника. Бельгійці, звичайно, не виняток. Та для цього потрібно було чимало. Насамперед якнайкраще налаштуватися, як кажуть, завестися. А найважливіше за таких умов —обрати найефективнішу тактику. Якраз «кавалерійського» наскоку із шаблями наголо і не треба було. Суперник на таке тільки й чекає.

Наша команда, на жаль, з перших секунд кинулася вперед, виконувала надміру непотрібної роботи. І, як наслідок, розтринькувала дорогоцінні силу та енергію. Цього разу, мов не в своїй тарілці, почувався Мілевський. Він був незграбний і повільний. Раз у раз, опиняючись на зручній позиції, перетримував м’яча. Його картинні падіння аж ніяк не розжалоблювали серце грецького арбітра, який і так не виказував жодних симпатій до українців. У дебюті поєдинку Артем змарнував принаймні дві чудові нагоди для відкриття рахунку. І важко сказати, як воно було б надалі, якби Мілевському тоді пощастило.

Боронь Боже, не подумайте, що вважаю нашу команду недолугою і примітивною. Вона інколи злагоджено атакувала і два м’ячі провела досить ефектно. Епізодами привабливо грав Алієв. Це він виявив індивідуальну майстерність, красивим і потужним фірмовим ударом вразив ціль.

Однак нашим хлопцям доводилося весь час наздоганяти. А такі перегони, як правило, важкі, виснажливі і невдячні. Суперник утік!.. У нього — прекрасний результат, тож завтра вдома, в Локерені, матиме неабияку фору.

— Тут ми зробили перший крок, здобули певну перевагу у двобої, — сказав на прес-конференції Жан-Франсуа де Сарт. — Та не поспішатимемо. У футболі, як і в житті загалом, трапляється чимало несподіванок. Сьогодні я задоволений грою своєї команди. І сам матч мені сподобався. До речі, відзначу високу організацію. Ми почувалися комфортно, мені дуже сподобався стадіон. Грали на полі відмінної якості.

— Хотілося б почути ваш прогноз про шанси обох збірних на вихід до фінальної частини Євро—2006...

— Перед сьогоднішнім поєдинком вони були рівні. Тепер, гадаю, вони становлять 60 відсотків на 40 на нашу користь.

Олексій Михайличенко:

— Одразу подякую маріупольцям за добру організацію і потужну підтримку трибун. Стосовно поєдинку, то в нас багато що не виходило. Те, як ми діяли цього разу в обороні, просто розчаровує. Знали, що бельгійська команда рівна, збалансована, упевнено веде колективні дії. І вміє карати суперника за помилки. А ми їх сьогодні припустилися більше, ніж за весь відбірний цикл. Лише лінивий не скористався б нашими похибками. Ми поставили себе у надскладне становище. Але, як відомо, надія помирає останньою...

Маріуполь—Київ.