«Я так йому вірила. Я готова була життя за нього віддати, а він...» Моя співрозмовниця на другому кінці дроту схлипує. Ні, це не фрагмент любовної драми. З тернополянкою Христиною Кекот розмовляємо про політику. Христина Антонівна — пенсіонерка, але минулої зими останні гроші віддала на Майдан, бо дуже вірила його лідерам. Тепер переживає гірке розчарування. І не лише вона.

Феномен Параски Королюк

Фото цієї жінки з села Дорогичівки Заліщицького району на Тернопільщині у дні помаранчевої революції подали усі найпотужніші ЗМІ світу. 66-річна бабця два місяці простояла на Майдані, підтримуючи своїх названих сина Вітю і доцю Юлю. Самовідданість простої селянки була помічена і відзначена новою владою орденом княгині Ольги. Параска Королюк стала знаменитою, до неї приїжджають журналісти, пишуть листи знедолені, просячи заступництва у можновладців. Її «пробивні» можливості явно перебільшують. Та й бабця ними не зловживає. Вона щиро вірить, що її «діти» хочуть добра Україні, і просить земляків трохи потерпіти. Коли між Президентом і Прем’єром, тепер уже екс-, пробігла «чорна кішка», Параска Королюк поїхала до Києва мирити «своїх діточок». Бабцю заспокоїли, що між собою вони не сварилися, тож і мирити їх не треба. Вони будуть разом, і взагалі усе буде добре. З цією вісткою і повернулася вона у село. Люди їй повірили. Народну дипломатку не запідозриш у подвійних стандартах, вона все робить від щирого серця. Але чи вистачить Парасці Королюк хисту переконати учорашніх палких прихильників Віктора Ющенка, що нічого не сталося і «що все буде добре»? Багато з них, переживши розкол у владі як особисту трагедію, розпрощались з ілюзіями. Але місцеві соціологи вважають, що не слід покладати великі надії на те, що революційність зміниться розважливим міркуванням. Керуватися почуттями завжди простіше, ніж розумом, тому розчаровані шукатимуть новий об’єкт обожнювання.

Хто на якому краї грає?

На такому переораному електоральному полі готуються нині розпочати передвиборну кампанію політики. В області зареєстровано осередки майже вісімдесяти партій, 300 громадських організацій. Кожна політична сила розраховує на свій ужинок. Традиційно високим він може бути у тих, хто грає на правому фланзі. Передусім УНП, НСНУ і НРУ. Обласні організації цих партій мають потужних лідерів відповідно в особах народних депутатів Ярослава Джоджика, Олега Гуменюка і екс-народного депутата, нині голови облдержадміністрації Івана Стойка. Найстійкіших прихильників мають УНП і НРУ. Складніша ситуація у партії влади. Свого часу туди «рвонули» багато керівників. Довелося навіть відсівати бажаючих. Нині дехто сам не проти дистанціюватися від влади. У межаж цих трьох сил можливе незначне перетікання симпатиків.

Великий оптимізм випромінює голова обласного осередку ВО «Батьківщина» Василь Деревляний. На одній із зустрічей з журналістами він заявив, що партія Юлії Тимошенко набере в області не менш як 51 відсоток голосів. Щодо цифри, звичайно, можна посперечатися, але його оптимізм виправданий. Немало колишніх палких прихильників Віктора Ющенка готові голосувати за «нашу Юлю». Цю тенденцію, до речі, підтвердили соціологічні дослідження, проведені однією з місцевих газет.

«Ліві» на Тернопільщині, м’яко кажучи, непопулярні. Виділяються хіба що соціалісти. Але пікантність ситуації, коли вони ніби при владі, ніби в опозиції, вносить сум’яття і в лави їхніх прихильників. Якщо раніше місцеві соціалісти активно протестували проти підвищення цін на комунальні послуги, транспорт, то тепер їх не чути. Тернопільські «ліві» навряд чи зможуть розраховувати на більший відсоток голосів, ніж на минулих парламентських виборах. А ось на виборах до місцевих рад позиції як у соціалістів, так і в комуністів кращі, у їхніх лавах є авторитетні люди.

На тлі розбрату у верхніх ешелонах влади непогані шанси мають «народники» Володимира Литвина. Щоправда, авторитет лідера тут явно випереджає популярність самої партії. Але свої погляди до неї звертає все більше мислячих людей. Мені розповідали, що у районний осередок партії прийшов священик, який водив парафіян на Майдан, а нині не знає, що відповісти розчарованим людям. У керівника потужного підприємства на столі побачила стос газет з виступами Володимира Литвина, густо помережаними підкресленнями. Сказав, що вони співзвучні його думкам. Такі люди сліпо за лідером не підуть. Вони обирають політичні орієнтири цілком свідомо. За словами голови обласного осередку партії Зіновія Крушельницького, якщо раніше переважав галузевий принцип розбудови партії і у ній були здебільшого працівники сільського, лісового господарства, ветеринарної служби, то нині частіше вступає міська інтелігенція.

Непрості часи переживають місцеві осередки «Регіонів України» і СДПУ(о). До них і так ставлення електорату було настороженим, а після президентських виборів повною мірою довелося спізнати, що означає бути в опозиції. «Через гоніння, — розповідав мені керівник обласної організації СДПУ(о) Богдан Якубишин, — особливо на державних службовців, ми втратили більше тисячі членів партії. Декого самі виключили. Одне слово, очистились». Кримінальну справу було порушено і проти самого Богдана Якубишина, але суд звинувачень не підтвердив.

Змінили лідера «регіонали». Обласну організацію очолив депутат обласної ради, редактор газети «Репортер» Орест Муц. Він уже провів кілька партійних РR-заходів. На підмогу партії свою громадську приймальню відкрив в області народний депутат Тарас Чорновіл.

Проведенням масових заходів заявило про себе об’єднання «Свобода». Нарощує «м’язи» в області громадянська партія «Пора». Її активісти — переважно молоді люди. Не втратили свій електорат «Жінки за майбутнє». Місцева організація об’єднання доволі активно працювала у міжвиборний період, допомагала жінкам у розв’язанні конкретних проблем, тому може розраховувати на певну віддачу.

Звичайно, своїх симпатиків знайдуть і решта політичних сил, але навряд чи їм слід сподіватися на значний ужинок. Тернопільський виборець переважно консервативний, і його не так просто переманити.

Чи додасть голосів непрофесіоналізм?

Місцеві політичні лідери мало не в один голос заявляють, що вестимуть чесну й справедливу боротьбу і не чорнитимуть суперників. Але вже тепер активно обмінюються «компліментами» і пускають «шпильки». Голова облдержадміністрації Іван Стойко також запевняє, що вибори будуть чесними і прозорими, а влада не застосовуватиме адмінресурсу. Йому хочеться вірити хоча б тому, що використання адмінресурсу може викликати протилежний ефект. Річ у тім, що ще до вересневих подій, які зачепили верхні ешелони влади, тернопільці були розчаровані владою місцевою, особливо на районному рівні. Формували її переважно рухівці. Щирі патріоти, вони не завжди могли проявити себе на керівних посадах. Інколи їх обіймали навіть люди з кримінальним минулим, що не додало честі владі. Сьогодні непрофесіоналізм позначається на економіці, а завтра може позначитися на політичних уподобаннях. В області чимало авторитетнях людей, які намагалися підкоригувати дії влади. Скажімо, депутат облради Ірина Рекуш у своїх виступах на сесіях, у пресі не раз вказувала на прорахунки, але це сприймалося болісно. Усі добрі наміри зависали у повітрі.

ЗМІ демонструють політику відкритих дверей

На думку Олега Мартинюка, який представляє в області партію «Правозахист», місцеві ЗМІ заангажовані. На рівні районів — можливо, адже там журналістам важче дистанціюватися від влади. Більшість обласних видань демонструють незалежну позицію. Найвагоміший вплив на читачів має незалежна громадсько-політична газетаа із стотисячним тиражем «Вільне життя». Видання, засновником і видавцем якого є трудовий колектив, демонструє політику відкритих дверей, надаючи свої сторінки різним політичним силам. На другому місці за популярністю — газета «Свобода», співвидавцем якої є обласна влада. Незважаючи на це, колектив не бере «під козирок» і має власну позицію. Популярні в обласному центрі міські газети «Нова тернопільська газета», «Місто», «РІАплюс». Решта видань навряд чи матимуть якийсь вплив на читача. Ближче до виборів з’являться газети-метелики, але вони призначені переважно для «зливу» компромату. Серед електронних ЗМІ вигідно вирізняється телеканал TV-4. Хоча за ним стоять певні політичні і бізнесові сили, але, до честі журналістів, вони зуміли нав’язати власникам свої правила гри і висвітлюють події об’єктивно.

Тернопільська область.