Мешканець Чернігова Олександр Іванович Ведула — своєрідний рекордсмен. На шести сотках він умудряється вирощувати стільки городини, скільки, мабуть, не вдається зібрати селянину й на шести гектарах. Свій річний урожай городник і садівник оцінює у вісім тисяч доларів. Як таке може бути? Про це ми вирішили дізнатися у володаря рідкісних соток.

— Олександре Івановичу, ви десь працюєте?

— Тільки на шести сотках. І практично без вихідних.

— Ви — міський житель, а вирішили зайнятися городництвом?

— Скажімо так, не від хорошого життя. Я працював майже 20 років водієм, потім сім років обслуговував холодильні установки. А згодом, у 1993 році, коли залишився без роботи, вирішив поїхати у Санкт-Петербург з яблуками з батькового саду. Продав за дві години десь 75 кілограмів. І зайшов у гастроном — дивлюсь: величезний перець продається. Я, зачудований побаченим, купив один червоний, а один рожевий. Привіз їх додому. Висушив насіння. І яке ж було моє здивування, коли на грядках вимахали на 1,2-метра стебла перцю. Зібрав я хороший урожай і десь із сірникову коробку насіння. Вийшов на базар та й рекламую: продаю насінину за 3000 купонів! І що ви собі думаєте? Підходить жіночка і каже: купую 33 насінини. А це, по суті, половина тодішньої зарплати. «Еге, — подумав я, — так городом можна добре заробляти». З того часу я почав серйозно займатися рослинництвом. Розчистив сотки від старих яблунь та слив. Продав «Жигулі», а натомість з усіх усюд почав звозити, купувати рідкісні сорти.

— Яким чином на маленькій площі вдається зібрати великий врожай?

— Наводжу приклад. Огірки я вирощую на діляночці 2,8 х 6 метра. Саджаю їх разом з помідорами. Поки огірки набираються сили, отримую 1200 кущів розсади помідорів. Розсаду продаю. Огірки тим часом починають витися довкола плетеної арочки, яка накриває ділянку. З трьох насінин у мене виходить десь до 1000 плодів огірків. А я кладу в грунт до 50 насінин. Збираю наприкінці травня перший урожай, залишаю частину огірків-насінників для дозрівання. І після них збираю ще один врожай. Так само використовується й теплиця. На зиму у ній висаджую полуниці, добре вкриваю снігом. Першого квітня розсаду полуниць продаю, а її місце займає розсада помідорів. Залишаю після неї 56 кущів, які ростуть по три метри вгору, до кінця жовтня вони дають плоди!

— Скільки сортів помідорів вирощуєте?

— Маю у своїй колекції до 170 сортів помідорів, 52 — огірків, 20 — перцю, 7 сортів полуниці.

— І саджанці фруктових дерев доглядаєте?

— Тільки ось пагонів смородини маю 600 кущів. Якось зібрав 14 кілограмів 800 грамів ягід із одного лише куща! Саджанці персиків, яблунь вирощую. Молодий персик, незважаючи на те, що росте у Чернігові, дає по чотири відра плодів. Деякі — по 300 грамів!

— Квітів на цих сотках теж багато...

— Ними дружина більше займається. Тут і звичайні троянди, соняхи декоративні, і «бризки шампанського», і портулак, годеція, петунія, ехинопсис. Та я все навіть перелічити не можу.

— Отож зі всього цього ви збираєте насіння?

— Так. Це теж непроста річ. Треба добре знати, що та коли зробити з плодами, як дотриматися технології. За моїми підрахунками, ми збираємо за увесь рік 10 мільярдів насінин...

— Скільки, скільки?!

— Я не обмовився. Оце стільки насінин дають шість соток. Насіннячко сортуємо у пакетики взимку. Продаю його в основному на виставках у Києві, Чернігові, вдома. Практично щодня приходять люди, просять насіння, саджанці.

— Які добрива використовуєте?

— Ви не повірите, але здебільшого обходжуся всіляким сміттям, рослинними рештками. У кінці городу є у мене чотирикубова ємкість, я туди складаю бур’яни, листя. Накриваю все зеленню або плівкою. За чотири роки воно так перетліває, що стає чудовим добривом, як пух. Взагалі жодного сміття з дому не вивожу. Навіть пластикові пляшки у мене в ділі. У них вирощується розсада, піднімаються пагінці.

— Своїми таємницями не боїтеся ділитися?

— Ні. Щоб стати мені конкурентом, треба народитися ... мною. А ось якщо людина щось запозичить добре від мене, то я буду радий.

Записав Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.