Напевно, якби наші керівники, а з ними й більшість ЗМІ, менше вишукували негатив, а більше часу приділяли тому, що в нас добре, жили б ми, гадаю, набагато краще. Бо знали б, що є в Україні люди, які, попри всі перешкоди — позірні й реальні, роблять свою справу і допомагають її робити іншим. А вони в нашій країні справді є.
Один з них — Герой України Анатолій Головко , котрий ось уже п’ять років очолює ТОВ
«Гайчур» у селі Тернувате і разом зі своїми 60 працівниками щороку дає солідний доход до скарбниці держави.Цей матеріал я рекомендую використовувати як посібник, як зробити прибутковим те, що, на загальну думку, має потребу в дотаціях. А йдеться, власне, про сільське господарство, з яким після безлічі реформ так і не знають що робити. Тому раджу вам поїхати в господарство Анатолія Головка і повчитися: що робити, як робити і з ким робити.
Зустрів нас Анатолій Григорович на в’їзді в Тернувате, де розміщена його штаб-квартира, і повіз передовсім, ні, не до свого розкішного офісу, а на новий госпдвір, затим на поля, щоб показати і самому ще раз подивитися, як сходить озима пшениця, посіяна новим перехресним способом. Адже він потомствений сільський житель. Його мати пропрацювала 31 рік дояркою, а батько 40 років —механізатором. Та й він усі свої 52 роки, крім служби в армії і навчання, спочатку в Запорізькому сільськогосподарському технікумі, затим у Дніпропетровському інституті того ж профілю, віддав селу. І як головний агроном, і як директор колгоспу, і як керівник ТОВ
«Гайчур», і як депутат Запорізької обласної ради, що постійно відстоює інтереси села та його жителів. Старший син також пішов його стежкою. Тут у нього і дім, і улюблена робота, і дружина, і діти, й онуки. Тому ця земля для нього — все.Розмова вийшла недовгою, але грунтовною, під час якої господар постійно поглядав на годинника. Робота — насамперед.
За словами Анатолія Головка, товариство з обмеженою відповідальністю
«Гайчур», хоча й не без труднощів створене у квітні 2000 року, зуміло за дуже короткий термін здобути статус господарства високої культури землеробства, організації високоефективного виробництва, рентабельного багатогалузевого сільськогосподарського підприємства, що працює на основі передових інтенсивних технологій.Без патетики,
«Гайчур» — зразкове підприємство з вирощування стратегічних для країни сільськогосподарських культур — пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику і сої. І цей труд керівників, фахівців і працівників винагороджений. Господарство має статус, що дає можливість виробляти і реалізовувати посівний матеріал пшениці, ячменю і сої.Особливу увагу в господарстві приділяють вирощуванню сої (30—35% посівів від загальної площі оброблюваної землі), котра, на думку Анатолія Головка, дипломованого агронома, нині є не тільки економічно вигідною культурою, а й має високий потенціал у підвищенні родючості ґрунту.
У своєму арсеналі ТОВ
«Гайчур» налічує понад десять сортів різних термінів достигання сої, серед яких найбільш перспективні і високоврожайні ранні сорти: Аметист, Романтика, Медея, Спринт; середньостиглі: Фаетон, Смарагдова; пізні: Агат, Подільська 416, Сонячна та інші. Протягом останніх років середня врожайність ранніх сортів в умовах ризикованого землеробства зони степів, без зрошення, становила 22—23 центнери з гектара, пізньостиглих — 27—35 центнерів з гектара. З огляду на високий попит на насіння сої в 2004 році господарство реалізувало понад 500 тонн репродуктивного зерна. Достатню кількість якісного зерна запропоновано було для продажу й нинішнього року. За високі досягнення в культурі вирощування сої господарство прийняли в члени Української асоціації виробників і переробників сої.Вирощують у господарстві і соняшник (10—15 %), урожай його тут —більш як 30 центнерів з гектара. Складовими такої високої врожайності, на думку фахівців господарства, є високоякісне зерно від фірм
«Сади України», «Сингента» і «Монсанто», а також дотримання інтенсивних технологій з використанням достатньої кількості мінеральних добрив і засобів захисту рослин. Щорічно господарство витрачає на хімічну обробку ґрунту до 200 гривень на кожний гектар. А їх у господарстві майже 2000.У структурі посівних площ неабияку увагу приділяють й озимій пшениці (40%) як основній продовольчій культурі. Врожайність її останніми роками становить 50—55 центнерів з гектара.
У господарстві власна потужна матеріально-технічна база. Це сучасні комбайни
«Массей Фергюсон» і «Домінатор», трактори «Массей Фергюсон», «ХТЗ 170», «МТЗ 1221», «МТЗ 82», а також широкий спектр землеобробної і посівної техніки нового покоління та оновлений на 100 відсотків автомобільний парк вантажних машин. Цікаво, що в господарстві на двох машинах, здебільшого, працює одна людина, що дає їй змогу заробляти чи як трактористові, чи як механізаторові, чи як комбайнерові.Славиться господарство
«Гайчур» і досягненнями в галузі птахівництва. Воно заслужено має статус племінного репродуктора другого розряду з розведення гусей горьковської породи. Сьогодні лише в «Гайчурі» та Харківському інституті птахівництва можна знайти цю породу в чистому вигляді. Маточне поголів’я господарства в кращі роки досягає 32 тисяч голів. Завдяки копіткій щоденній роботі, дотриманню оптимальних режимів годівлі й утримання, щорічно гусівникам вдається одержувати 40—45 інкубаторних яєць від однієї гуски. Й хоча витрати на одну гуску становлять до ста гривень, але й доход від неї —такий само. Тож справа варта заходу. Цього року ціна на яйця сягнула п’яти гривень, однак від клієнтів не було відбою. Адже продукція птахівництва господарства має попит у вісімнадцяти областях України, що дає змогу реалізувати за рік до мільйона яєць високої якості.Значну частину прибутку підприємства дає напружена і висококваліфікована робота власного інкубаційного цеху, сезонна потужність якого становить півмільйона яєць. Це дає можливість забезпечити потребу в добовому молодняку гусей населення Запорізької і довколишніх Дніпропетровської, Донецької і Харківської областей. Двері
«Гайчура» завжди відчинені для співробітництва з господарствами, які хотіли б налагодити в себе таку прибуткову і технологічно просту галузь, як гусівництво.З великою любов’ю Анатолій Григорович говорив про своїх співробітників. Вони для нього — найбільше багатство. Це — головний агроном, заслужений працівник сільського господарства Ганна Гаврилович, головний економіст Лідія Галета, механізатори — Сергій Колісник і Михайло Плиска, водій Микола Бондар, птахівниці — Марія Солоха і Людмила Дрожжина, оператор механічного цеху Сергій Ярличенко і багато інших.
Адже основна мета керівника і діяльності товариства, за словами Анатолія Головка, — добробут і постійне поліпшення життя людей, котрі працюють у
«Гайчурі». Для забезпечення високої продуктивності праці ТОВ створені і постійно поліпшуються виробничі та побутові умови: це і реконструйовані майстерні для ремонту й обслуговування техніки, і нові бокси та гаражі, і сучасна їдальня, пообідати в якій коштує 40 копійок, і кімната відпочинку з більярдом.Середня місячна заробітна плата працівників підприємства за вісім місяців 2005 року становила 784 гривні. А максимальна зарплата цього року в деяких працівників господарства досягла майже 3000 гривень. І обов’язкова, вже забута багатьма, тринадцята зарплата. Той, хто хоче заробити, завжди має таку можливість. Крім цього, працівник, який пропрацював два роки, має право на безплатний відпочинок у санаторії в Трускавці. Причому господарство оплачує проїзд, видає командировочні. Цього року в санаторії оздоровляться 25 чоловік.
Розмір орендної плати за використання земельного паю — один з найбільших в області — 300 грн. за гектар. Отож багато хто в селі, навіть маючи можливість працювати в сильному і стабільному господарстві, як
«Гайчур», воліє сидіти вдома і нічого не робити, одержуючи дивіденди зі своїх паїв.Значні кошти виділяють засновники ТОВ на благоустрій села і доброчинну діяльність, на спонсорську допомогу для розвитку спорту в районі (футбольні, шахові та більярдні турніри), на підготовку молодих фахівців у вищих навчальних закладах (у 2005 році господарство сплачує 50% вартості навчання у вищих навчальних закладах за чотирьох випускників місцевої школи), на матеріальну допомогу Новомиколаївській школі-інтернату, Тернуватській СЗШ-К і лікувальним закладам району. З особливою теплотою Анатолій Головко відгукувався про Запорізький сільськогосподарський технікум, у якому свого часу навчався сам і де досі працюють його вчителі. Тому він вважає, що просто зобов’язаний був узяти над ним шефство.
Цього року розпочали будівництво церковного храму в ім’я Великомученика Анатолія і планують закінчити за шість років. Висота однокупольного храму становитиме 24 метри. Щорічно з прибутку підприємства на це переказуватимуть 250—300 тисяч гривень, що в підсумку становитиме майже два мільйони.
Р. S. Про свої нагороди Анатолій Головко не розповідає. Не годиться, мовляв, хвалитися ними. Та все-таки хочеться відзначити, що 1993 року він став заслуженим працівником сільського господарства, у 2002-му — кавалером ордена
«За заслуги» ІІІ ступеня, а 17 листопада 2004 року Президент України підписав указ про присвоєння йому звання Героя України. Адже завдяки його щоденній невтомній праці, ентузіазму й умінню спитати із себе і з підлеглих ТОВ «Гайчур» посідає сьогодні гідне місце серед передових господарств країни.Новомиколаївський район
Запорізької області.