Нечуваного розмаху в Криму досягло розкрадання археологічних коштовностей. Брутально і майже безкарно професійні злодії вигрібають з унікального півострова історичні пам’ятки віків, народів і племен. Фахівці переконані: протягом року за кордон вивозять раритетів щонайменше на 50 (!) млн. доларів. Ця цифра неофіційна. Реальні масштаби втрат, вочевидь, ще більші.

...1830 року археолог Поль Дюбрюкс відкрив біля Керчі курган Куль-Оба, де було поховання царського скіфського подружжя, буквально засипане золотом, безліччю виробів з дорогоцінних металів, прикрашених коштовним камінням. Дюбрюкс провів три доби у склепі й пішов поспати. Коло скарбу залишив поліцейських. Вони змерзли й пішли погрітися. Вранці археолог жахнувся: склеп було пограбовано.

Все знайдене грабіжники переплавили і продали. Врятувати вдалося лише кілька експонатів, зокрема, золоту бляху у вигляді оленя, яка прикрашала шит скіфського царя.

Це пограбування — перший зафіксований документально вияв діянь «чорних археологів», мародерів, прозваних «щасливчиками».

...Сьогодні цей потворний бізнес розрісся в Криму до нечуваних масштабів. Найбільш організовані групи «гробокопачів» — в Керчі, Севастополі й Сімферополі, де є навіть мафіозні ринки, на яких продають сотні речей із стародавніх поховань. Щороку, попри зусилля СБ й міліції, кількість незаконних розкопів зростає. Часом стародавні могили розривають навіть бульдозерами. На півострові є місця, де, скільки сягає око, грабіжницькі відвали буквально всіяні викинутими на поверхню людськими кістками.

Нелегальна торгівля унікальними старожитностями не менш прибуткова, ніж наркобізнес. Кримінальні професіонали поповнюють антикварні крамниці й салони, найпрестижніші й напівлегальні та електронні аукціони, приватні колекції. Вже навіть видаються буклети «знайденого» в Криму!

Те, що вилучає митниця, — крапля в морі. Справжні коштовності вивозять непомітно. Якщо «подвиги» кримінальних антикварів у музеях і церквах уже стали повсякденною хронікою, то ми майже нічого не знаємо про зниклі національні скарби, вириті з археологічних заповідників. Вони стали золотою жилою для злодіїв. Ось стислий виклад одного з останніх (з десятків щорічних) актів. Перевірка античного могильника на горі Хроні біля села Глазовка на Керченському півострові виявила понад тисячу (!) грабіжницьких шурфів і ям, виритих навіть із застосуванням техніки. Це призвело до руйнування і пограбування понад 120 могил і двох склепів. У відвалах знайдено фрагменти кістяків, античних керамічних виробів, синопських і гераклейських амфор, червоноглиняного і чорнолакового посуду (1V ст. до н. е.).

Що знайшли тут кримінальні копачі, відомо тільки їм.

Інспектори, не маючи транспорту, не встигають навіть фіксувати масштаби руйнації. А Держкомітету з охорони й використання пам’яток історії й культури автономії залишається надсилати десятки розпачливих паперів про факти пограбування в місцеві органи міліції й Головне управління МВС України в Криму, з традиційною вимогою негайно вжити заходів.

А кількість псевдоархеологів зростає, бо дедалі більше стає клієнтів, для яких вони копають. Щодня (!) держава має, крім фінансових і моральних збитків, ще й колосальні наукові втрати. Пам’ятки навіки зникають з наукового обігу, збіднюючи вселюдське знання про коріння нашого національного й генетичного древа.

Копати є що. На державному обліку в Криму, який археологи порівнюють з Єгиптом та Італією, понад 10 тисяч пам’яток історії й культури. Серед них — всесвітньовідомі: від палеолітичних часів до Херсонесу, Пантикапея, Керкенітіди, Неаполя Скіфського, Солхата, печерних міст (яких лише між Сімферополем і Севастополем — 15). А ще вервечки християнських монастирів-цитаделей часів Візантії — Бакли, Тепе-Кермена, Чуфут-Кале, Шулдана, Чилтера...

До речі, столиця найбільшої держави середньовічної Таврики — князівства Феодоро — Мангуп, яку включено ЮНЕСКО до списку унікальних істричних цінностей, продовжує дивувати новими знахідками істинних археологів навіть попри постійні масштабні пограбування. Спеціалісти Інституту сходознавства НАНУ знайшли тут неповторний за майстерністю виготовлення хрест з полірованої зеленої яшми, срібні сережки з перлинами, інші цінності. Зокрема, візантійські монети V1 ст. та античні чаші, бронзові пряжки.

...Доля більшості пам’яток півострова, на жаль, не така блискуча, як слава про них. Пограбування триває століттями. З часу захоплення Криму Російською імперією старожитності попливли в особисті колекції та музеї обох північних столиць.

Нині кримінальні «археологи» поінформовані не гірше за науковців, на порядок краще від справжніх археологів оснащені, до того ж озброєні. Активність їхня щороку збільшується. Приміром, у Бахчисарайському районі пограбовано вже 90% древніх могильників. Аналогічна ситуація на території Керченської міськради, де грабунки стали справжньою пошестю. Випадки викрадень ряснішають на території Алушти й околиць Сімферополя, Ленінського, Кіровського, Білогірського й Чорноморського районів. Практично не лишилося жодного місця на півострові, де не наслідили б псевдоархеологи. Вкрадені цінності Криму відкочовують на підпільні ринки Російської Федерації, а звідти — до дальнього зарубіжжя. Причому найболючіших втрат нині зазнає тавро-скіфська епоха — найменш вивчений пласт нашої історії, попри те, що він найвиразніше виявляє процес формування кримського етносу, Тавроскіфії, Малої Скіфії...

А що ж Держкомітет автономії з охорони і використання пам’яток історії та культури? Він може небагато. Адже штатні працівники й регіональні інспектори — звичайні держслужбовці з відповідною платнею, озброєні лише знаннями з історії й археології. Та навіть їх щороку скорочують, а діяльністю їхнього керівництва... зайнялися правоохоронці.

Де ж вихід? В об’єднанні навколо Держкомітету у справі захисту коштовностей півострова всіх правоохоронних органів: СБУ, міліції, митниці, органів прокуратури. Останньої — обов’язково, бо навіть упіймані злочинці виходять сухими з води. За весь час існування Держкомітету автономії вдалося засудити... лише одну (!) групу копачів, упійманих на гарячому.

Заважає спільним діям охоронців старожитностей і розділення органів влади та правопорядку Криму й Севастополя. А події останніх років засвідчили — саме це місто стало центром грабіжницьких оборудок. Тут навіть легально (!) досі працює так звана «гірка» — ринок крадених коштовностей, звідки вони йдуть у Росію. Про це знають усі, кому належить контролювати кримінальний світ... Але «гірка» існує.

Хоча дещо вдається зробити вже сьогодні. Почала припиняти потік археологічних цінностей нова інструкція, затверджена Головним управлінням юстиції Криму мін’юсту України. Нею, нарешті, відрегульовано консервацію місць розкопок і обов’язкову здачу знахідок у місцеві державні музеї-заповідники. Нині всі археологічні експедиції (а їх щосезону буває на півострові щонайменше півсотні) підзвітні кримським колегам. Тепер фахівці автономії, нарешті, контролюють і російські експедиції, які донедавна вивозили все, що їм заманеться.

За даними спеціалістів Кримської філії Інституту археології НАНУ, досі на півострові щороку розграбовується понад 200 (!) античних і середньовічних пам`яток-поховань, з яких викрадають цінності щонайменше на 50 млн. доларів. Зараз існує мода на орлиноголові пряжки воїнів і боспорські монети, цілий клад яких нещодавно було знайдено під Феодосією. Те, що їх викупив місцевий музей грошей — велика удача. Вселяє надію й те, що почастішили затримання самодіяльних археологів. Зокрема на Усть-Альмінському скіфському городищі біля села Піщаного у гробокопачів вилучено майже 100 виробів значної історичної й художньої вартості. Попалися правоохоронцям на місці злочину і грабіжники скіфських могил під селом Суворово. Втім вони встигли вирити півсотні шурфів, скарби з яких зникли безслідно.

У закордонних каталогах кримських старожитностей вказано деякі ціни. Наприклад, срібні пряжки готських воїнів, прикрашені гранатами і агатами (такі, яких було вкрадено 200 штук із сімеїзького склепу так і не покараними працівниками лісництва), коштують 2200 доларів кожна.

Доводиться боротись і з тими, хто знаходить, розкопує археологічні пам’ятки, а потім їх знову зариває. Приміром, у Балаклаві, на місці давнього римського храму, вирішили спорудити торгове- льний центр, для чого додумалися ділянку культурного шару залити бетоном, хоча ця зона входить до національного заповідника «Херсонес Таврійський». Схожа історія сталася в Партеніті та кількох прибережних селищах під час будівництва санаторіїв.

Особлива тема — стан справ у південно-західній частині Сімферополя, яка раніше пильно охоронялася, й де завжди було людно від екскурсій. Тепер тут гаражі. Царську гробницю зруйновано, в античних підземеллях і склепах зірвано замки, вся територія колись надійно огородженого Неаполя Скіфського перетворилася на звалище сміття. Справи не поліпшуються, хоча вже минуло доволі часу відтоді, як до парламенту і колишнього президента України не раз зверталася група наукових і громадських діячів українських товариств півострова з проханням вжити заходів для врятування Неаполя Скіфського, відновлення тут археологічних досліджень та експозицій для відвідувачів. Останні розкопки тут виявилися не лише вдалими для дослідників минувшини, а й вражаючими за кількістю знахідок і наукових відкриттів.

Нарешті активізувався й Держкомітет з охорони і використання пам’яток культури спільно з працівниками СБУ, щоб зупинити шалену навалу «щасливчиків»-гробокопачів. Це дає надію, що скарби нашої історії вже не так рясно потраплятимуть до рук кримінальних ділків і стануть надбанням музеїв і виставок.

...Археологи «білі» та «чорні» немов змагаються між собою. Недавно перші знайшли в Балаклаві римське святилище світового значення. А другі — викопали і вкрали скарб під Сімферополем.

Двобій триває...

Крим.