— А у нас, як у ресторані. І безплатно, — вихвалялися запорізькі дітлахи, котрі відпочивали в оздоровчому центрі «Лазурний». Ще б пак: харчування п’ятиразове, вартість 18,5 грн., обслуговування класне, їжа різноманітна. До того ж із присмаком екзотики: банани, апельсини.

— Щоб 500 дітей з інтернатів і притулків області одержували блага «як удома», тендер повинно було виграти ТОВ «Інтер» з Мелітополя, — розповіла начальник служби у справах неповнолітніх ОДА Антоніна Заїць.

П’ять років товариство успішно співпрацює з обласним управлінням освіти і науки, і з кожним роком удосконалює роботу в літньому таборі. Директор ТОВ Сергій Джунковський швидше спрацює збитково, ніж поступиться позиціями, кажуть в управлінні. Тому в оздоровчому центрі, що на березі Азовського моря, трудяться привітні кухарі, піонервожаті та вихователі, які дбають про здорову їжу і здоровий дух.

— З цим у нас усе в порядку, — повідала заступник директора з виховної роботи з 15-річним табірним стажем Людмила Яковченко (на «гражданці» — замдиректора Мелітопольської школи-інтернату № 2). — Діти активні, заповзятливі: від вечері відмовляться — дай тільки себе показати. У пісні, танці, конкурсі, лицедійстві.

Якось осторонь, насторожено, стояли в таборі учні із запорізького інтернату № 3. Тільки-но хлопчиків-дівчаток привезли — дев’ять з них кинулися навтіки. Може, медяник у рідній школі смачніший?

— Та ні-і, — відповідали наприкінці зміни. — Волі захотілося.

Я довго розмовляв із сиротами і дітьми, що позбавлені батьківського піклування . Переконався в одному: з гарним стрижнем вихованці, але фактично хлібом єдиним живуть у своєму інтернаті. Духовної їжі їм вочевидь бракує. Ну що для них кілька гуртків, телевізорів і комп’ютерів за залізними дверима?

— Тому і важкі на підйом, інертні були спочатку, — зазначає Сергій Іванович. — Потім наші культзатійники, зрозуміло, розворушили їх, але скільки веселих радісних хвилин втрачено.

Їм би частіше до «Лазурного». На тому березі їх відгодують і відігріють.