Що буде із національною економікою, особливо тими її секторами, що споживають велику кількість енергоресурсів, після можливого зростання ціни на газ до 120—140 доларів за тисячу кубометрів та як запобігти серйозній енергетичній кризі? Вчора ці проблеми обговорювали під час «круглого столу», ініційованого Комітетом Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва та фракцією Народної партії України.

Як зазначив голова підкомітету з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Володимир Майстришин, питання мінімізації негативних для економіки наслідків від прогнозованого зростання цін має стати одним із пріоритетів державної політики, не менш важливим, ніж вступ до Світової організації торгівлі. Адже надзвичайно велика енергозатратність вітчизняного виробництва, яка у 3—5 разів перевищує такі самі показники розвинених країн і сягає 42 відсотків загальновиробничих видатків, сьогодні стає фактором реальної загрози національній безпеці. Особливо виразно це простежується у контексті цінових тенденцій на світовому ринку енергоресурсів — останнім часом дорожчає не лише нафта, а й природний газ. Тим часом зростанням ціни на газ до 120 доларів за тисячу кубометрів, що є дуже ймовірною перспективою найближчих років, просто зупинить вітчизняне хімічне виробництво, за ціни 140 доларів «ляже» і металургія.

Саме тому потрібно робити кроки на випередження, зокрема це стосується енергозбереження. Проте відсутність чітких та ефективних правових механізмів заохочення до економії та покарання за марнотратство зупинила тенденцію до скорочення споживання природного газу: якщо у 1999 році було спожито 75,6 мільярда кубометрів природного газу, у 2002-му — вже 69,7 мільярда, то у 2004 році ця цифра досягла 75,7 мільярда кубометрів. Не дивно, що торік підприємства Мінпромполітики заощадили лише 1,7 відсотка газу від річної потреби, електроенергії й того менше — 1,03 відсотка, тоді як реальний потенціал енергозбереження може становити до 70 відсотків.

Учасники «круглого столу» вважають, що чинне законодавство у сфері енергозбереження має вдосконалюватися за такими напрямами: по-перше, потрібно створювати правові підстави для запровадження ефективного державного регулювання енерговитрат, по-друге, треба економічно стимулювати впровадження енергозберігаючих технологій і, по-третє, вдосконалювати правове поле, яке регламентує облік та контроль споживання енергоресурсів. Наприклад, підприємства, які вкладають свої кошти в енергозберігаючі технології, повинні мати право відносити ці інвестиції на валові затрати, а кошти з прибутку, спрямовані на енергозбереження, не повинні оподатковуватися.