Із досьє «Голосу України»

Голова правління ЗАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» Микола ГреЧко народився 5 квітня 1953 року в Чернігові. Після закінчення школи служив у десантних військах, а згодом навчався у Київському торговельно-економічному інституті. Має великий досвід роботи у торгівлі, виробничій сфері: працював заступником директора обласної торговельної бази «Укркультторг», директором обласного об’єднання «Укрторгбудматеріали», директором торгового центру «Дружба», заступником голови міськвиконкому, директором спільного україно-австрійського підприємства «Мінолта-Трейдінг Україна». З 1997 року — віце-президент з маркетингу концерну «Чексіл», згодом — його генеральний директор.

У 2003 році Миколу Миколайовича обрано головою правління ЗАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл». Одружений. Має доньку.

— Миколо Миколайовичу, складається таке враження, що «Чексіл» постійно живе у русі змін, реорганізацій. Спочатку підприємство поділилося на 24 окремі самостійні структури. Нині вони знову злилися в одне ціле. Але це — великі організаційні та матеріальні затрати. Чи виправдана остання реорганізація?

— Усе, що відбувалося на «Чексілі» останнім часом, не данина моді, а адекватна відповідь на проблеми, які виникали на вітчизняному ринку. Такому великому кораблю, як наш камвольно-суконний комбінат, у 1990-х роках просто неможливо було протриматися на плаву без розукрупнення. Тоді процвітав бартер. Знищувала обігові кошти інфляція. Вітчизняне законодавство не стояло на сторожі інтересів виробників тканин. Саме у такий спосіб нам вдалося вистояти, перебороти труднощі. Окремі самостійні підприємства ощадливіше витрачали енергетичні ресурси, ефективніше боролися за рентабельність виробництва. Звичайно, то були важкі роки. Але, попри все, це був на той момент вдалий стратегічний хід, який не дав підприємству загинути, збанкрутувати. У нових умовах стабілізації ринкової ситуації ми вирішили зібрати під єдине крило всі розукрупнені підприємства, які входили до складу концерну «Чексіл». Реорганізацію почали у 2003 році. Тоді була створена камвольно-суконна компанія «Чексіл». Цього року вона вже працює як єдиний злагоджений комплекс з виробництва та реалізації чистошерстяних і напівшерстяних тканин.

— Чи відчутні зміни на краще після двох років злиття понад двадцяти підприємств?

— Так, вони істотні. Виробничі показники дають підставу стверджувати, що відбувається не карколомний, а поступовий, наступальний прогрес з усіх показників діяльності компанії. Уже торік ми значно додали у випуску тканин різного асортименту. Нині ця тенденція зберігається. З початку року обсяги товарної продукції становлять 109, 5 відсотка проти відповідного періоду минулого року. Три роки тому ми випускали за рік 2 мільйони погонних метрів тканин. Нині лише за дев’ять місяців їх вироблено 3 мільйони 900 тисяч (торік на цей час мали 3 мільйони 284 тисячі метрів). Зросли і обсяги продаж. Радують і фінансові здобутки. Цього року чистий прибуток компанії зріс на 40 відсотків.

— Отже, відповідно, збільшилася і заробітна плата?

— На жаль, поки що ні. Якщо торік середній заробіток становив 618 гривень, то нині — 745. Проте наш орієнтир вже до кінця 2006 року збільшити зарплату до рівня 270 доларів. Така вимога часу. Стільки отримують на провідних текстильних підприємствах Росії. Наступного року очікується знову чергове підвищення зарплат у бюджетній сфері. І щоб фахівці-професіонали трималися «Чексілу», ми повинні не відставати в оплаті їхньої праці.

— Вибачте, але одного бажання недостатньо. Відбудеться істотне скорочення колективу?

— У цьому сьогодні не бачимо потреби. Після минулих реорганізацій ядро колективу збереглося. Нині порівняно з минулим роком навіть кількість працюючих збільшилася і становить 2900 працівників. Але ви маєте рацію в тому, що забезпечити гідну оплату праці буде нелегко. Саме тому над розв’язанням цієї проблеми вже працюємо. Головну ставку робитимемо на модернізацію підприємства, його технічне переозброєння. Тільки різке підвищення продуктивності праці, якості тканин дасть ті кошти, які забезпечать належний рівень надходжень у фонд оплати праці.

— Це складне завдання вирішуватимете за допомогою інвестора?

— Звичайно, від солідної пропозиції не відмовилися б. Проте текстильна галузь не така приваблива для інвесторів, як інші. Вона не може одразу давати шалені прибутки. З цих причин ми поки що не знайшли такого партнера, який зміг би запропонувати інвестицію для кардинального переозброєння підприємства. Зазначу, що, незважаючи на це, компанія не сиділа без діла у цьому плані. Нам вдалося вже на 30—35 відсотків оновити окремі сегменти виробництва. Щойно президент компанії Віктор Попов повернувся з Італії, де провів переговори про закупівлю ткацького обладнання на мільйон доларів. Допоможе «Чексілу» розрахуватися з італійською фірмою ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», який надає нам кредит.

— Ваша продукція йде переважно на експорт. З одного боку, це добре. А з другого, на світовому ринку стільки багато несподіванок...

— Справді, на ньому діють жорсткі правила конкуренції. Зазначу, що в останні роки збанкрутувало багато текстильних підприємств ФРН, Франції, Італії. Однією з головних причин були високі ціни на їхню продукцію. Рівень життя в Європі спонукає до відповідної заробітної плати робітників. Це і призвело до зростання собівартості їхньої продукції. Водночас Індія, Китай завдяки дешевій робочій силі нині викидають на світовий ринок багато тканин за ціною, нижчою в Європі. Ці реалії примушують нас бути теж постійно на сторожі та, як кажуть, у формі.

Дуже великого значення надаємо сертифікації продукції. Високий рівень організації виробництва підтверджено «Сертифікатом на систему управління якістю» ІSO9001-2001 та «Сертифікатом на систему управління навколишнім середовищем» ІSO 14001-97. Оскільки в Європі ретельно дбають про екологічну продукцію, ми доклали чимало зусиль і в цьому плані. У травні цього року отримали сертифікат «ЕКО - 100». Асортимент компанії «Чексіл» налічує більш як 2000 зразків, які маємо можливість випустити одразу після укладання угоди. До того ж щороку пропонуємо нашим споживачам до 100 нових видів тканин. Успіх «Чексілу» за кордоном можна пояснити широкою пропозицією різних зразків продукції. Так, у нашому асортименті є тканини і костюмні, піджачні чистошерстяні, і довговорсові, букле, пальтові твіди, велюри, фланелі тонкосуконні, віскозно-поліефірні, стреч напівшерстяні тощо. Їх охоче купують фірми США, Канади, Німеччини, Чехії, Англії, Австрії, Італії, Естонії, Голландії, Молдови та Росії. Наші дизайнери оперативно реагують на останні зміни смаків і пріоритетів споживачів, а також готові відробити асортимент будь-якої складності за зразками, наданими клієнтами.

— А як справи зі співпрацею з вітчизняними фабриками пошиття одягу?

— Я радий відзначити позитивну тенденцію у цьому плані. Уже 25 відсотків продукції «Чексілу» замовляють українські виробники готового одягу. Нарешті швейна промисловість починає потроху відроджуватися і не зациклюватися лише на давальницьких схемах. Сьогодні ми непогано співробітничаємо з фабриками «Мангуст», «Рикко», «Леді ПРЕСТИЖ», «Хартекс» (Харків), «Грегорі Арбер» (Одеса), «Горліус», «Юність», «Маяк», «Олтекс», Торговий дім Вороніна (Київ).

— Чи успішними були для вас цьогорічні виставки-ярмарки?

— Компанія «Чексіл» взяла участь у XXV Федеральному оптовому ярмарку товарів і устаткування текстильної та легкої промисловості «ТЕКСТИЛЬЛЕГПРОМ», що проходила в Москві 20—23 вересня 2005 року. За підсумками незалежної експертизи «Російського національного конкурсу «Краща тканина року», найпомітнішою розробкою 2006 року визнано чернігівську новинку «Лукас». За неї підприємство одержало медаль «Краща тканина року-2006», «Свідчення переможця конкурсу», а її автор Надія Голін — «Диплом за розробку тканини «Лукас» зрз. 5158». Нашу експозицію відвідали понад 100 представників швейних і торговельних підприємств. Найбільший інтерес викликав асортимент пальтових тканин пастельних колористик, нові розробки твідових матеріалів. Компанія взяла також активну участь у VІІІ Міжнародному оптовому ярмарку «Легка промисловість-2005», що проходила в Києві 6—9 вересня цього року на території Національного комплексу «Експоцентр України». У столицю «Чексіл» привіз нову колекцію тканин «Осінь—Зима 2006—2007». Фахівці компанії провели ділові зустрічі з потенційними покупцями. Інтерес, виявлений учасниками і відвідувачами виставки до наших тканин, показав, що пропонований асортимент має великий попит. Чернігівські тканини були також представлені у виставковому центрі «Muenchner Order Center M.O.C.» у Мюнхені (Німеччина), на міжнародній виставці текстилю «Texworld» у Парижі.

— Цього року бізнес живе, так би мовити, у «помаранчевих» умовах. Вони для вас сприятливі?

— Президент України Віктор Ющенко добре знайомий з нашим підприємством і з тканинами, які ми випускаємо. Ми звернулися до голови Чернігівської облдержадміністрації з проханням про сприяння перед Кабміном в отриманні державних замовлень на виготовлення відомчих тканин для пошиття спецодягу силовим структурам. Але поки що нас, на жаль, не почули. Торік, наприклад, для цих потреб ми виготовили 400 тисяч погонних метрів тканини. А цього року, складається враження, ні Міністерство внутрішніх справ, ні прокуратура, ні армія не потребують оновлення гардероба. Ці відомства не замовили жодного метра тканини! Укрзалізниця, як ми дізналися, закуповує тканини у зарубіжних виробників. Така тенденція, чесно кажучи, насторожує. Віримо, що нова влада сприятиме розвитку вітчизняного виробника.

— На розв’язання яких проблем легкої промисловості, на ваш погляд, потрібно звернути увагу законодавцям?

— Для нас є наболілим питання рівності умов для бізнесу. Чомусь зарубіжний інвестор не сплачує ПДВ при ввезенні в Україну нового обладнання. Ми ж змушені це робити. Це — несправедливо. В Україну через кордон прибуває дуже багато текстилю за заниженим митом. Звичайно, така ситуація не сприяє розвитку українського виробництва тканин. Водночас мито на хімічні речовини, барвники для галузі дуже зависокі. Хотілося б порушити й питання про Інноваційний фонд, який сьогодні фактично припинив свою діяльність. На наш погляд, він міг би виконувати позитивну роль у технічному переоснащенні багатьох великих та малих підприємств.

Інтерв’ю взяв Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.