Зустріч голови облдержадміністрації Олександра Садикова з журналістами розпочалася урочисто. Прес-секретар оголосив: «Уперше за всю історію Миколаївська область стала 12-ю в загальнодержавному рейтингу».

Привід серйозний. Справді, чому б не обговорити з мас-медіа приємне місце. Кожному з присутніх були роздані статистичні дані на 38-ми сторінках таблиць, графіків, цифр. Переконуємося, — ми точно 12-ті. Впору аплодувати. Але щось не плескається. Чому?

Коли Олександр Валерійович обійняв посаду, то пообіцяв головні показники економічного розвитку області рахувати не в гектарах, тоннах і кілометрах. Головне — підвищення добробуту людей, їхнього рівня життя. Складно не погодитися. Через дев’ять місяців з’ясувалося, що і це не головне. Набагато важливіше місце.

Логічно припустити, якщо область піднялася на 12 місце, туди ж угору злетів і рівень життя громадян. Тобто кожен житель це місце відчув. Та ні! І йдеться навіть не про мої спостереження за життям земляків. Уявіть, проблеми невисоких зарплат, добування їжі і виживання відбиті у тих самих таблицях із графіками. Судіть самі. За рівнем реальної заробітної плати Миколаївська область — на 26(!) місці. Який показник може бути красномовнішим?

Переглянемо таблиці далі. Краще методом їх накладення на слова Олександра Валерійовича. Серйозним досягненням нової влади він вважає зміни у відносинах з бізнесом. Природно, в бік поліпшення. Але за показником надходжень від діяльності малих підприємств ми лише 18-ті. Частка малого бізнесу — всього 9,8% у загальному обсязі податкових зборів. Та й самих малих підприємств порівняно з минулим роком більше не стало. І це попри проголошену дружбу влади і бізнесу. Хтось з них явно дружити не хоче.

Ще одна нерадісна цифра. В області на одну людину припадає всього 65 доларів іноземних інвестицій. За цим показником ми — 21-ші. Знов-таки нестиковка з запевняннями глави облдержадміністрації. Величезний приплив інвестицій в область обіцяв Олександр Валерійович і на початку своєї діяльності, і зараз. Але не течуть вони чомусь.

Що зовсім здивувало, так це цілковита розбіжність у даних таблиці і словах голови. На запитання журналістки про кількість створених робочих місць, він упевнено заявив, мовляв, таких у нас 86 відсотків від планового річного завдання. А в таблиці скромно — 12,3 тисячі робочих місць, що становить 26% річного плану. 26, а не 86%! Це почесне передостаннє місце.

Ще про одне «місце». Житлово-комунальне. Щодо оплати за послуги область — в останній п’ятірці. Висновок очевидний: люди не платять, бо нічим. Або ж не спрацьовують владні механізми.

Нагадаю і гасло нової влади про її (влади, тобто) відкритість і доступність для громадян. Як визначити цей рівень відносин? Нескладно. Наприклад, за зверненнями громадян до влади. З таблиці видно — не поспішає влада на ці самі звернення відповідати. Миколаївська область — на 20-му місці за кількістю відповідей з порушеннями встановленого законом терміну. Щоправда, щодо повторних звернень громадян місцеві чиновники стрибнули на десяте місце. Чи то справді всі проблеми вирішуються відразу, чи то просто нема сенсу звертатися вдруге.

Після прес-конференції відчуття «свята місця» було відсутнє. Попри неоднозначний заголовок розданого прес-релізу: «12-те місце в загальнодержавному рейтингу: випадковість чи інноваційні підходи в управлінні». Звичайно, автори спробували налаштувати на відповідь про «невипадковість». Але вийшло це слабо.

Хоча б тому, що на запитання кореспондента «Голосу України»: «А у чому власне полягає заслуга облдержадміністрації?» — довелося вислухати надто довгі висновки, які відповіді не дають. Не почув народ ні про методики сучасного менеджменту, ні про ті ж «інноваційні підходи в управлінні».

Що стосується горезвісного 12-го місця, те не надто воно й високе. Області, в якій працюють підприємства-«монстри»: машинобудування, енергетики, суднобудування, переробної промисловості, не «до лиця» бути на сходинку нижче, ніж дотаційна Тернопільщина. А нарікання на те, що за старої влади ми були 24-ті, — лукаві. Можливо, тодішнє, нібито 24 місце за реальним наповненням було благополучніше, ніж сьогоднішнє 12-те.

Висновок напрошується один: «Не місце красить область». І навіть не той, хто займає місце її керівника.

Миколаїв.