Із часів Каїна і Авеля злочинці не вдосконалили своєї майстерності. Навпаки, рівень їхньої кваліфікації щороку деградує і рухається в бік примітивізму. В цьому переконаний начальник відділу карного розшуку УМВС України в Кіровоградській області Олег СиЧенко. Однак, за його словами, такий стан речей не спрощує роботу правоохоронців. Хоч як це парадоксально, розкривати злочини стало складніше. Серед основних причин, названих ним, — зниження віку злочинців та відсутність видимих мотивів скоєного.

— Скажімо, в Ульяновському районі у власній оселі було знайдено труп пенсіонера. Зробивши чорну справу, злочинці заволоділи грошима — 36 гривень та старим ламповим радіоприймачем. Після кропіткої роботи криміналістів у коло підозрюваних потрапили двоє одинадцятилітніх підлітків та їхній 18-річний товариш. Хто міг би на них подумати? А підозрювані зізналися: їм стало відомо, що того фатального дня старенький мав отримати пенсію. Увечері прийшли до нього, коли дідусь відчинив двері, вдарили макогоном по голові й винесли з хати перше, що потрапило до рук... В іншому районі протягом доби зарізали чотирьох бабусь. З’ясувалося, що злочин вчинили мати з сином та її співмешканець. Украдено у вбитих мізер, тож, виходить, діяли в основному задля спортивного інтересу? Ще один приклад: учень убив бабусю і вкинув у шахту ліфта недобудованого будинку...

Олег Миколайович вважає, що корінь зла деградації суспільства — зниження виховного процесу. Хворе суспільство породжує хворих людей. Бездуховність, яка заполонила наше життя, не минула даремно. Культ насильства, який пропагується з екранів телевізорів, став своєрідним еталоном для поведінки юного покоління.

— Нерідко ми стаємо свідками, коли злочини скоюють не заради наживи, а просто так. Нещодавно, наприклад, в обласному центрі було викрито групу, яка викрадала мобільні телефони. Всі — учні престижного коледжу, із небідних сімей. Для них скоєння злочинів стало чимось на зразок змагання. Вони хизувалися один перед одним, хто скільки зняв телефонів і в кого — кращий... Моральна розбещеність, за словами Олега Сиченка, зачепила не лише міста.

— Раніше молодь із села вважалася зразком вихованості, — каже він. — Там завжди були непорушні традиції сімейного виховання: діти називали батьків на «ви», з дитинства привчалися до праці. Нині, на жаль, такого майже не залишилося. Значна частка кримінальних злочинів припадає саме на сільських мешканців. Навіть в обласному центрі. Приїжджають, наприклад, кілька таких здорових хлопців, перестрівають перехожих, роздягають, здають одяг перекупникам на барахолці, сідають в автобус і їдуть додому. Нещодавно затримали трьох таких джигітів. На їх рахунку понад тридцять епізодів...

Чи є вихід із ситуації, що склалася? Оптимізму в голосі начальника відділу карного розшуку небагато.

— Досвід показує, що проблема злочинності тісно пов’язана із проблемами суспільства. Окрім виховного процесу, треба виконувати програму соціальної зайнятості населення. Коли людина працює, має сталий заробіток, який забезпечує її потреби, вона не думатиме про те, щоб кудись піти і щось украсти. Безперечно, і роль правоохоронних органів відкидати не можна. Люди мають усвідомити, що кожний, хто скоїв злочин, неодмінно буде покараний. Значна роль у поліпшенні криміногенної ситуації припадає на профілактику. Нещодавно ми проводили оперативне опрацювання обласного центру. Протягом двох днів у Кіровограді не було скоєно жодного тяжкого злочину, а розкрито — дев’ять.

Питання про те, якими він бачить в ідеалі умови роботи оперативного працівника, Олег Миколайович сприйняв як відверте знущання. Навіть не стримався й висловився про це вголос.

— Наші люди працюють по шістнадцять годин, практично без вихідних. Їздять у відрядження без грошей, ми не маємо бензину... Про які умови можна говорити? Хоча б зарплату пристойну платили...

То що в такому разі утримує працівників на службі?

— Оперативна робота — це мистецтво. У нас зібралися фахівці, які люблять свою роботу і які отримують моральне задоволення від кожної розкритої справи...

Кіровоградська область.