10 листопада відповідно до рішення сесії Одеської міської ради відбудеться урочиста церемонія перепоховання генерал-губернатора Новоросійського краю, генерал-фельдмаршала князя Михайла Семеновича Воронцова та його дружини Єлизавети Ксаверівни. Саме цього дня 149 років тому князь Воронцов був похований у головному храмі Одеси. Пізніше там поховали і його дружину. Завтра їх прах спочине у склепі нижнього храму Спасо-Преображенського собору.

1936 року після наказу «червоного маршала» Клима Ворошилова Спасо-Преображенський собор було висаджено в повітря, а могили Воронцових осквернено, домовини з їхнім прахом викинуто на вулицю. І тільки завдяки мужності одеситів, імен їхніх, на жаль, не знає ніхто, було здійснено поховання князя та його дружини на закинутому Слобідському цвинтарі. А благодійна організація «Чорноморський православний фонд» з ініціативи Едуарда Гурвіца протягом кількох років відбудовувала висаджений у повітря Спасо-Преображенський собор.

— Історична справедливість перемогла, — розповіла «Голосу України» доктор історичних наук Оксана Захарова, автор монографії, присвяченої ясновельможному князю Михайлу Воронцову. — Будучи генерал-губернатором Новоросійського краю і намісником півдня Росії він зробив величезний вклад у розвиток і благоустрій Криму, територій, що займають сьогодні Одеська, Херсонська, Миколаївська області.

Життя Михайла Воронцова — приклад потомству. Герой Вітчизняної війни 1812 року, князь Михайло Воронцов заклав основи слави півдня України. При ньому в Одесі було створено Ришельєвський ліцей, Новоросійський університет, міську публічну бібліотеку, Інститут шляхетних дівчат. В Одесі з’явилося при Воронцові вуличне освітлення і водопровід, вулиці викладали каменем і будували пароплави, розвивалося виноградарство і землеробство, з’явилася перша газета «Одеський вісник», зводили лікарні й притулки для незаможних.

Дружина князя — Єлизавета Воронцова — займалася благодійною діяльністю. Вона брала активну участь у роботі «Новоросійського товариства опіки бідних». Воно займалося утриманням і вихованням сиріт, допомогою інвалідам і бідним. На власні кошти княгиня побудувала будинок для виховання сиріт-хлопчиків, який у пам’ять про свого чоловіка назвала «Михайло-Семеновським сирітським будинком». Єлизавета Ксаверівна пожертвувала на нього 135 тисяч карбованців капіталу, на відсотки з яких і утримувався притулок.

Про життєве кредо графа Михайла Воронцова переконливо свідчать сказані ним слова, яких він дотримувався все життя: «Люди з владою і багатством повинні так жити, щоб інші прощали їм цю владу і багатство».

Одеса.