Візит Прем’єр-міністра України Юрія Єханурова до США зайве підтвердив існування серйозних перешкод на шляху України до СОТ. Всеукраїнський страйк таксисти присвятили Президенту, а не пасажирам.. Стартував бюджетний процес.

Головною подією тижня став робочий візит до США Прем’єр-міністра України Юрія Єханурова. Навіть після того, як ревальвація гривні істотно зіпсувала перспективи нашого експорту (за вісім місяців — на 14,1 відсотка), я ще вірив: Україна вступить до СОТ цього року. Що раніше, то краще. І для економіки, і для добробуту громадян. Втрати будуть, бо не можна зайти в річку, не замочивши ніг.

Юрій Єхануров говорив у Вашингтоні: приєднатися до СОТ доцільно, випередивши Росію, інакше з нею, як із членом СОТ, доведеться також погоджувати умови доступу на ринки товарів і послуг, тож хтозна, чи не заблокує це переговорний процес узагалі, адже від політиків більше клопоту, ніж діла.

Успішні переговори зі США об’єктивно підштовхнули б Австралію, яка перекриває переговорний процес цукровою тростиною, але вони такими не виявилися. Багато хто вважав, що Прем’єр-міністр зачарує конгресменів своїм пропагандистським шармом. Зачарував — так, переконав — ні. Інакше кажучи, пропозиція України поки що не має попиту. Хоч би про що йшлося —ніжки Буша чи металобрухт, сумарний обсяг дотацій сільському господарству чи ветеринарний контроль, — за всім стоять передусім політичні, а не економічні інтереси. Про це свідчать і відхилені, і нав’язувані, і навіть не внесені на розгляд законодавців законопроекти (згадайте хоча б поправку Джексона—Веніка).

Не бажали працювати по-європейськи водії таксі. Коли вони мене закликають, мовляв, поїхали брате, я вдаю, що не чую, бо злуплять за проїзд «не по-братськи». Тепер на заклик профспілок таксисти додали на додачу до традиційних всеукраїнську «пробку». На знак протесту проти ухвалення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», які стосуються державної реєстрації, додаткової сертифікації машин, касових апаратів тощо. Від Президента країни вимагали вето, а від мене, я підрахував, — платити 2,5 гривні за кілометр. Тепер протестую я, пасажир. Якщо таксі для мене, то я волів би платити за проїзд за лічильником, а не за підрахунком на пальцях, мати дорогою бодай якісь певні гарантії своєї безпеки. Тож особисто я — за лічильник і реєстрацію, і за сертифікацію. І за те, до речі, щоб податки платили всі, як слід, бо не впевнений, що цю думку поділяють власники таксомоторів. Заборонити експорт скрапленого газу, чом би й ні? А заразом — і вуглекислого, подбавши про локалізацію озонової діри. Тепер без жартів. Мене також не вдовольняє швидкість і якість регуляторних та фіскальних реформ, проте я розумію, що цю швидкість фіксує не спідометр. Між іншим, минулого тижня Київська міськдержадміністрація скасувала 30 нормативних актів, які ускладнювали підприємницьку діяльність, зокрема й на транспорті, а в січні набере чинності Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» — і ніякої «пробки». І чи не суперечливі вимоги висуваються: з одного боку, таксисти рішуче виступають за ринкові відносини, а з другого — проти, вимагаючи, по суті, державного впливу на ринку нафтопродуктів.

Бюджетний процес стартував. Збільшили видаткову частину цьогорічного балансу на 4,1 мільярда гривень і дохідну — на 2,4 мільярда. А відтак — і капіталізацію державних банків. І дотації місцевим бюджетам на виплату заробітних плат і розрахунки за житлово-комунальні послуги. У першому читанні прийняли проект держбюджету на 2006 рік. Якщо врахувати всі пропозиції профільного комітету з модернізації останнього, то, за словами міністра фінансів Віктора Пинзеника, наступного року країна матиме дефіцит держбюджету у 80,5 мільярда гривень, або 15,7 відсотка від рівня ВВП. Отже, щоб покрити його, слід більш ніж потроїти виручку від «Криворіжсталі». Навряд чи такий проект підпише Президент країни. Уряд іде на компроміс, пропонуючи дефіцит у межах наявних ресурсів — 25—26 мільярдів гривень. Він відмовляється залишати збір з операцій купівлі-продажу валюти на міжбанківській біржі недоторканним (на рівні 1,5 відсотка), бо він спотворює обмінний курс і шкодить експортерам та імпортерам, наполягає на тому, щоб знизити податкове навантаження на суб’єктів господарювання. І, звісно, прагне обмежити ставки пенсійних виплат, які механічно спричиняють дефіцит ПФ й опосередковано розкручують інфляційну спіраль.