Мов страшний сон згадують робітники середину 90-х, коли їхнє підприємство потерпало від виробничо-економічної кризи. У 1998 році комбінату залишався лише крок до повного банкрутства. Закривалися цехи, частина заводчан стали безробітні, борги сягнули майже ста мільйонів гривень. «Титан» почав підніматися з 1999 року, коли колектив очолив Євген Дмитрієв, якого багато хто в Україні пам’ятає, мабуть, як колишнього першого секретаря Чернівецького обкому компартії. За навдивовижу короткий час фінансове становище було стабілізовано і щорічно підприємство значно поліпшувало свої виробничі показники. А коли використання виробничих потужностей сягнуло 100 відсотків, тобто власні ресурси розвитку було вичерпано, менеджменту підприємства вдалося залучити значні зовнішні інвестиції. Отримані 70 мільйонів доларів США ідуть сьогодні на виконання заходів з реконструкції та модернізації, наслідком яких стане істотне збільшення обсягів виробництва та підвищення якісних характеристик продукції. В результаті прогнозується збільшення частки ЗАТ «Кримський «Титан» у світовому обсязі виробництва двоокису титану з 1,4 до 3 відсотків.

На щастя, сокира реприватизації, якою так войовничо розмахували ще зовсім недавно, не зачепила завод, лише просвистіла над головою. Однак робітники гадають, що полювання на курку, котра несе золоті яйця, все-таки триває.

— Нас весь час лихоманять численні перевірки правоохоронних органів, — стверджує голова правління Євген Дмитрієв. — Я не сьогодні на світ народився, тож добре розумію, що це означає. Та й весь колектив відчуває: хтось поклав завидюще око на «Кримський «Титан».

Євген Іванович наводить приклад, на його думку, упереджених дій численних перевіряльників. А далі розповідає про іншу проблему.

Частина земель, що перебувають у користуванні заводу, знаходиться під водосховищем та басейнами-накопичувачами.

До речі, ЗАТ «Кримський «Титан» є містоутворюючим підприємством та несе значну соціальну відповідальність. Щорічно підприємство збільшує обсяги податків, що сплачуються. Якщо торік перерахували до бюджету 38 мільйонів, то за вісім минулих місяців — 58 мільйонів гривень. Крім цього, постійно надається багатомільйонна благодійна допомога бюджетним та громадським організаціям. Як приклад — фінансування повної реконструкції лікарні та поліклініки Армянська. Витрати — більш як 22 мільйони гривень. Цей соціальний проект не має аналогів у Криму.

Тому, озброївшись необхідними документами, котрі мали б стовідсотково підтвердити їхню правоту, заводчани подали позов до суду. Доки Феміда зважує аргументи сторін на своїх терезах, Генпрокуратура порушує проти «Кримського «Титану» карну справу як на злісного неплатника податків. Підстава — оті кляті «5» чи «0,3» відсотка, різниця між якими і є немов сумою податків, що була несплачена до бюджету.

— Ми подали позов на Генпрокуратуру до Печерського суду Києва, — продовжує невеселу розповідь голова правління. — У результаті Божий день змінився для нас на глупу ніч. Нам в задоволенні скарги відмовлено.

З другого боку, існує можливість скасування договору оренди між ЗАТ «Кримський «Титан» і Вільногірським та Іршанським гірничими комбінатами, де добувають сировину. Побоюючись залишитися наодинці зі своїми проблемами, колектив заводу звернувся до Віктора Ющенка і Володимира Литвина.

«Трудовий колектив ЗАТ «Кримський «Титан» занепокоєний рішенням Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації щодо питання можливості скасування указу Президента № 765 від 07.07.2004 року, відповідно до якого були залучені інвестиції на реконструкцію нашого підприємства.

До 1999 року підприємство було на межі банкрутства, і його доля нікого, крім нас, не цікавила. Але після того, як завдяки ефективному керівництву та нашій праці вдалося подолати фінансову кризу, наше підприємство зацікавило різні фінансові групи. Впродовж останніх п’яти років ми постійно відбивалися від спроб цих фінансових груп поглинути наше підприємство під цинічними гаслами про захист інтересів держави. Жоден з цих «добродійників» ніколи не був на підприємстві, не цікавився його проблемами. Покладаючись на власні зусилля, ми багато і важко працювали, не звертаючись до держави по допомогу. За період 1999—2004 років обсяги виробництва зросли у сім разів, щорічні платежі до бюджету збільшилися з 5 мільйонів у 1998 році до 38,4 мільйона гривень у 2004-му. Створено понад півтори тисячі нових робочих місць, середня заробітна плата зросла в 5,5 разу.

Коли було вичерпано власні резерви розвитку, самостійно знайшли інвестиції. Створивши ЗАТ «Кримський «Титан», залучили понад 70 мільйонів доларів США, забезпечивши при цьому збереження і капіталізацію державної власності. Без цих інвестицій значне фізичне та моральне зношення основних засобів спричинило б у найближчі два-три роки зупинку виробництва. А це — банкрутство і, як наслідок, гостра соціальна криза в регіоні.

Скасування указу Президента № 765 призведе до подання інвестором позову до суду про відшкодування завданих збитків, необхідності повернення інвестиційних коштів, значну частину яких вже вкладено в реконструкцію...

...Завод — це наше життя та майбутнє, майбутнє наших дітей. Ми маємо право і відстоюватимемо ці основні людські цінності...»

Хто ж оті добродійники? Їх тут добре знають і не люблять, як кажуть, згадувати проти ночі.

Охочих же до кінця розплутати павутиння довкола українського титану відсилаємо на сайт «GAZETA. UA», яка провела глибоке розслідування стосовно «Кримського «Титану». А висновки хай кожен робить сам.

А поки що підприємство працює, нарощує потужність, проводить реконструкцію, впроваджує сучасні та унікальні технології і, головне, випускає високоякісну продукцію, котра має попит на світовому ринку. Це — одне з небагатьох вітчизняних підприємств, котре не боїться, навпаки — вітає вступ до СОТ. Триває підготовка до будівництва нового сірчанокислотного цеху, що дасть можливість створити умови для збільшення обсягів виробництва двоокису титану до 120 тисяч тонн на рік (нині — 80 тисяч тонн). Завдяки модернізації помітно знизили витрати на виробництво. Приміром, збудувавши когенераційну установку, яка утилізує надлишки пари, 30 відсотків електроенергії одержують, можна сказати, задарма.

— Робітничий колектив плекає надію на новий уряд Юрія Єханурова, — каже Євген Іванович. — Анатолій Кінах — спасибі йому! — допоміг нам уникнути дерибану. Тож і далі сподіваємося на мудру політику нової влади. Вже час збирати каміння. Робітники впевнені: «Кримський «Титан» ніколи не стане українським «Титаніком», бо це по-справжньому їх підприємство і їх доля.