Бідність і безробіття не сприяють повазі до закону. Це — один із симптомів загального соціального та економічного стану нашого суспільства.
Хоча статистика свідчить про те, що кількість несанкціонованих врізань у нинішньому році зменшилася, проте нафту продовжують красти... і у великих розмірах. Просто «підприємці» від криміналу стали більш винахідливі й обережні. Можна навіть сказати, що сьогодні їх вирізняє професіоналізм і вміння створювати відносно міцну систему конспірації. Протиправний бізнес обростає зв’язками, стає розгалуженим. Одні крадуть нафту, інші переробляють її на підпільних виробництвах, треті реалізують. Ще одна категорія людей спеціалізується на підробці документів.
Знайти нафтову артерію під землею і місце врізання для спеців неважко. Для цього вони використовують міношукачі чи навіть дідівський спосіб — лозоходство. Щоправда, замість лози «слідопити» озброюються двома металевими електродами. Пошуки не завжди закінчуються успіхом. Відомий випадок, коли зловмисники помилково наштовхнулися на трубу газопроводу, що проходив поряд. Газ, зрозуміло, вирвався назовні, і перелякані злодії втекли. Якби не обхідник, котрий вчасно виявив витік газу, можна було б очікувати найтрагічніших наслідків. Адже неподалік проходила автомобільна траса.
До речі, відвід тут був завдовжки більш як кілометр, і у вигляді пластикового шлангу, проведеного по дну невеликої річки. Можна лише уявити розміри екологічного лиха, якби шланг, який у багатьох місцях був з’єднаний муфтами, раптом розірвався б. Нафтова пляма, рухаючись за течією, могла б потрапити в Сіверський Донець і питні водозабори, що знаходяться поблизу.
У тому-таки вересні і знову в районі Смолянинового Новоайдарського району правоохоронці затримали на місці злочину двох осіб, які крали нафту з магістрального нафтопроводу «Самара—Лисичанськ». Споруджений ними відвід завдовжки майже 800 метрів проходив під землею і закінчувався спеціальною ємністю, де і накопичувалася крадена нафта. Процес проходив дуже повільно і ось чому. Кілька років тому Лисичанське нафтопровідне управління почало використовувати спеціальні датчики, що показують рівень тиску в трубі. За їх допомогою можна встановити, на якій саме ділянці відбувається витік сировини. Аварія чи несанкціоноване врізання? Але правопорушників таке нововведення не злякало. Місцеві «кулібіни» одразу вигадали спосіб, як обдурити датчики. Нафта, щоправда, пішла повільно, але надійно.
Іноді бояться, а іноді навмисно приховують, тому що самі допомагають розкрадачам нафти. Не безплатно, звичайно. Одні траншеї копають, інші шланги по дну річки прокладають, треті наймаються в спостерігачі. Про серйозні економічні збитки та екологічну шкоду ніхто не думає. Земля в районі врізань, наприклад, буквально просочена нафтою, сочиться з примітивних труб на сотні метрів. Що ж стосується втрат економічного характеру, то сума часом зростає в дуже велике число. Навіть якщо відкинути вартість викраденої нафти. Як кажуть фахівці, дуже дорогий ремонт пошкоджених магістральних труб. Для його проведення потрібно зупинити прокачування нафти, використовувати багато техніки, людський ресурс.
Утім, люди до розкрадань уже звикли. Якщо не самі крадуть, то покривають інших. І виправдовуються одним: була б робота, не було б бідності — чужого не взяв би і закон поважав би.
Луганськ.
