Зелена перлина Волині

«Затишок» і «Біля каменя»

Господар зустрічав нас не в кабінеті, а на межі району. Відразу ж оглянули розташовані понад трасою Луцьк—Любешів чудові рекреаційні пункти «Затишок» і «Біля каменя», відвідали Березичівське лісництво, побували на одному з лісових розсадників, у яблуневому садку. Тут працюють два консервні цехи, де виготовляють різноманітні смакоти з дикоростучих плодів та ягід, м’ясні консерви. Незважаючи на всілякі негаразди, не припинили вони діяльності і нині. Мало того, постійно нарощують виробництво. Якщо минулого року випущено консервованої продукції на 320 тисяч гривень, то цього очікують отримати від її реалізації вже 566 тисяч. Ще вищі плани на 2006 рік. Тільки виробництво березового соку зросте зі 100 до 200 тисяч літрів. Попит на цю продукцію підвищується. Лісгосп виграв тендер на постачання соків та інших консервацій дітям трьох поліських районів Волині, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС. Охоче їх беруть і сусіди з Польщі.

Значна частина продукції для переробки — щавель, огірки, кабачки — надходить з власного городу. Наступної осені матимуть і яблука з посадженого два роки тому саду.

— Мене дивує, що на ринках Луцька та інших міст продають здебільшого яблука з Польщі, — каже Віктор Петрович. — Адже земля, кліматичні умови там, як у нас. Тому і вирішили взятися за цю копітку справу. Закупили в Польщі понад вісім тисяч саджанців яблунь голландських сортів. Здебільшого зимових, які придатні для тривалого зберігання. Сьогодні маємо п’ять гектарів яблуневого саду. Плануємо розширити його ще на стільки само. Посадили також тисячу вишень, сто черешень.

Гроші... з очерету

У цьому садку рівні ряди яблуньок тішать око, як і садовий будиночок з ошатним очеретяним дахом. Очеретом накритий і невеличкий навіс у гаю. До речі, Віктор Симонович першим повернув волинянам цей вже призабутий покрівельний матеріал. Мало того, дав їм можливість заробляти на його заготівлі.

Любешівський район, як ніякий інший на Волині, багатий на зарості очерету. Росте він тут на берегах численних рукавів річок Прип’ять і Стохід, озер і боліт. Тож гріх не скористатися цим подарунком природи. Особливо тоді, коли попит на нього зростає. Багата Європа використовує очерет як покрівельний матеріал, дранку при штукатурці, а також для виготовлення звукопоглинаючих матів для аеропортів.

Розпочавши кілька років тому заготівлю очерету з кількох тисяч снопів, цієї зими лісгосп планує припасти їх уже кількасот тисяч. Рішенням обласної ради видано дозвіл на заготівлю 300 тисяч снопів. Уже є замовлення з Польщі, Одеської області. Справа вигідна і підприємству, і населенню. За кожен реалізований снопик очерету лісгосп очікує отримати щонайменше долар, а сільські жителі зможуть істотно поправити свій сімейний бюджет. Адже навіть у минулі роки, коли за снопик платили по гривні, окремі сім’ї за кілька годин заробляли по 40 гривень. А цього сезону розцінки істотно зростуть. Для трудонадлишкової Любешівщини це має велике значення.

З роботою переробних цехів нас знайомив головний інженер підприємства Федір Іванюк. Звичайно ж, не обминули консервних цехів. Тут саме готували партію березового соку для експорту в Польщу. Лісовий мед — в основному для харчування дітей. В школи і дошкільні дитячі заклади піде значна кількість консервів з чорниць та інших дикоростучих ягід. Навіть літрові банки з щавлем розходяться на ура.

До речі, ліс кругляк підприємство майже не продає. Не вигідно. Переробляє на дошки. Відмовляються і від енерговитратних пилорам. Нині тут використовують стрічкові. Втрати деревини на пропилі утричі менші, вдвічі скоротилися витрати електроенергії. Нещодавно введено в дію імпортну лінію з виготовленню заготовок під європіддони. Про високу якість продукції лісгоспу свідчить той факт, що сьогодні вона експортується до Польщі, Німеччини, Італії, Бельгії, Голландії.

Тут і сосни рівніші ростуть

Один колега дізнавшись, що я їду в Любешів до Симоновича, пожартував: «У Симоновича і сосни рівніші ростуть». У цьому є доля істини. Бо так плекати ліс, як це роблять в Любешівському міжгосподарському лісгоспі, не всюди вміють. Щороку заготовляють більш як 100 кілограмів насіння сосни, 35—40 — ялини, 300—500 — жолудів. Кожне із шести лісництв має свої розсадники, де вирощують два мільйони сіянців і 800 тисяч саджанців сосни, ялини, дуба та інших дерев.

Тішить, що площа лісів, за якою доглядає підприємство, зростає. Щорічно нові лісові культури тут створюють на 130—150 гектарах, вирубують — 30—40 гектарів.

Однак у борів Любешівщини є серйозний ворог —браконьєри. Лісівники самі не в змозі припинити самовільні рубки. Сьогодні в районі діє 70 приватних пилорам. Найбільше — 18 — в селі Залізниця.

— Це для нас трагедія, — журиться Віктор Симонович. — Ночами чергуємо, проводимо рейди, але вберегти ліс не можемо. Радіофіковані і телефонізовані лісопорушники знають, де і що робить лісничий, в яку пору їм краще коїти свою чорну справу. Треба поліпшувати законодавство. У Польщі, наприклад, є лісова поліція. Приїхали на пилораму. Немає документів на ліс — конфісковують пилораму, деревину, виписують тисячу доларів штрафу. Все, він більше з краденим лісом не працюватиме. А в нас як? Чий ліс? Не знаю. І все. Як це ти не знаєш?!

Добро також гріє

Дізнавшись про приїзд журналістів, до лісгоспу завітав начальник районного управління праці та соціального захисту Михайло Шувалий.

— Обов’язково напишіть, як Віктор Петрович допомагає престарілим і немічним людям, — попрохав він. — Нещодавно безкоштовно завіз дрова в стаціонарне відділення для проживання одиноких непрацездатних громадян. Допомагає його ремонтувати. Якщо потрібно якійсь одинокій бабусі дошку, щоб поправити підлогу чи дах підлатати, не відмовить.

Не забуває Віктор Симонович і про своїх працівників. Для тих, хто трудиться на підприємстві десять і більше років, для пенсійного забезпечення і відповідного соціального захисту в страхової компанії закуплені накопичувальні програми на суму від 200 до 400 доларів США.

Про добрі справи керівника лісгоспу ми почули і від сільського голови Березичів Надії Михальчук. З допомогою лісівників тут відремонтовано фельдшерсько-акушерський пункт, збудовано Святопетропавлівську церкву.

Частий гість Віктор Петрович і в місцевій середній школі. За дев’ять місяців 2005 року підприємством надано спонсорської допомоги на суму понад 30 тисяч гривень.

А хіба не свідчить про щедрість душі Віктора Симоновича і той факт, що лісгосп щороку реалізує населенню до 15 тисяч кубометрів дров за ціною 20—22 гривні за куб, маючи можливість продавати цю деревину на технологічну тріску вчетверо—п’ятеро дорожче. Зауважимо, що їх колеги з Любешівського держлісгоспу, в яких лісів більше, дров населенню відпускають лише 5—6 тисяч кубів. Тож не все ще у нас, слава Богу, вимірюється грошима.

Волинська область.