Свято, яке відбулося в колективі ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 2 листопада, жартома називають «Днем незалежності підприємства». Цього дня п’ять років тому Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про особливості приватизації пакета акцій, який належить державі, в статутному фонді ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Завдяки цьому співвласниками одного із найбільших в Європі металургійних комбінатів стали майже 40 тисяч його працівників.

Поява такого законопроекту влітку 2000 року спричинила численні перевірки господарсько-економічної діяльності підприємства та кампанію із дискредитації, розгорнуту в засобах масової інформації. Надто сильним було бажання певних структур отримати повний контроль над комбінатом. Однак народні депутати виявили державну мудрість і проголосували за законопроект. Так з’явився перший і, на жаль, поки що єдиний прецедент — справді «народне» металургійне підприємство.

За цей час кількість працюючих на комбінаті зросла майже до 82 тисяч осіб, а середньомісячна зарплата збільшилася в 2,5 разу — до 1468 гривень. Незважаючи на труднощі, приріст промислового виробництва основних видів промислової продукції за минулу «п’ятирічку» становить 22—69 відсотків. Протягом п’яти років вироблено понад 70 мільйонів тонн агломерату, більш як 27 мільйонів тонн чавуну, 35 мільйонів тонн сталі, близько 30 мільйонів тонн прокату. Інвестиції в капітальне будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і ремонт основних коштів становлять майже три мільярди гривень. Тут не проїдали зароблені кошти, а вкладали їх у майбутнє. Трудовий колектив виконав програму заходів із вдосконалення систем управління, впровадження прогресивних технологій і підвищення якості продукції. Лише в основне виробництво було успішно впроваджено 27 великих ноу-хау.

— За п’ять років «іллічівці» пройшли колосальний шлях, — відзначив на зустрічі із журналістами напередодні свята голова правління ВАТ, Герой України, народний депутат Володимир Бойко. — Ми своїм прикладом показали, якою багатою може бути Україна. Досягнуто головної мети прийнятого п’ять років тому закону —комбінат імені Ілліча працює стабільно, рентабельно, даючи відчутний прибуток трудовому колективу, місту, регіону — усій державі. Наприклад, торік підприємство заплатило до бюджету і цільових фондів загальнодержавного призначення майже два мільярди гривень. Цього року платежі становитимуть 2,5—3 мільярди.

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча — найбільший платник податків в Донецькій області та Маріуполі. Крім того, за п’ять років на соціальні потреби підприємство виділило понад 1,2 мільярда гривень власних коштів. Це і утримання дитсадків та об’єктів соцкультпобуту, соціальний захист та оздоровлення трудящих та членів їхніх сімей, благоустрій міста, фінансова допомога закладам міста і області, доплати пенсіонерам. Підприємство створює робочі місця для молоді й допомагає понад 27 тисячам своїх ветеранів. Комбінат збудував і передав на умовах безвідсоткового довгострокового кредиту своїм трудящим сім житлових будинків на 526 квартир. Майже дві тисячі «іллічівців» сіли за кермо власних автомобілів, придбаних на виплату за підтримки підприємства.

— Ми зберегли всі заводські оздоровниці й щоріч будуємо нові. Наприклад, в санаторії «Ай-Даніль», що розташований між Ялтою і Гурзуфом, наші працівники проживають у номерах, за які колишні власники брали 100—200 доларів за добу. А заводчанам 19 днів відпочинку з чотириразовим харчуванням і лікуванням коштують лише 160 гривень.

За останні роки завдяки допомозі комбінату імені Ілліча змінюється обличчя Маріуполя. Капітально відремонтовано драмтеатр і будівлю апеляційного суду, триває будівництво нового критого стадіону європейського типу в Приморському районі, взято в оренду і повністю реконструйовано стадіон «Іллічівець», введено в експлуатацію унікальний розважальний «Екстрим-парк». А наступного року комбінат має намір відкрити ще вісім спортивних майданчиків зі штучним покриттям, які так сподобалися і малим, і дорослим.

— Я і моя команда все робимо на благо колективу іллічівців, мешканців Маріуполя, всієї України, — розповідає В. Бойко. — Останнім часом мене в деяких виданнях називали олігархом. Але який я олігарх, якщо у мене акцій стільки само, як і у кожного з акціонерів!

У переддень головного свята відбулися урочисті відкриття пам’ятного знака колишньому директору комбінату Миколі Гурову, дитячої консультації в медсанчастині підприємства, спортивно-оздоровчого центру, магазину в селі Приморське, стадіону в Комсомольському та інших.

Проте «Іллічівцям» до снаги не лише варити сталь і виготовляти прокат. Підрозділами комбінату стали міжнародний аеропорт Маріуполь, морський рибний порт, рибоконсервний комбінат, швейна фабрика «Фея», аптечна мережа «Ілліч-фарм». Агрокомплекс комбінату, який налічує понад 60 агроцехів, — найпотужніший в області. Він забезпечує потреби в якісних і дешевих продуктах не лише працівників підприємства, а й інших мешканців міста та сіл, де розташовані агроцехи. Один мій знайомий щоразу, буваючи в Маріуполі, купує в фірмовому «іллічівському» магазині вершкове масло і молочні продукти і везе до обласного центру. Каже, смачніших не куштував.

Донецька область.