Так сталося, що проблема будівництва нових мостових переходів у Запоріжжі, котрі просто життєво необхідні майже мільйонному місту, вийшла вже на державний, всеукраїнський рівень.
Необхідність будівництва не викликає сумніву. Хіба не жарт: серед нині діючих у місті мостів лише міст Преображенського, котрий потребує серйозної реконструкції, оскільки морально застарів, і Дніпрогес з’єднують ліво- і правобережну частини обласного центру. Два переїзди для індустріального міста, берегова лінія якого становить 35 кілометрів, а населення перевищує 840 тисяч осіб, — катастрофічно мало. А, наприклад, у Києві через Дніпро прокладено сім мостів і ще два будують, а берегова лінія тут коротша майже на третину — 25 кілометрів. У сусідньому Дніпропетровську на 27 кілометрів дніпровських берегів функціонує шість автотранспортних мостових переходів. Коментарі, як то кажуть, зайві.
Але перш ніж перейти до нинішньої ситуації з мостами в місті, трохи історії.
Перший запорізький міст через Дніпро був побудований 1908 року за проектом інженера Латта і розташовувався біля села Кічкас. Міст був двоярусний: по верхньому рухалися потяги, нижній використовувався як шосе. У зв’язку з будівництвом Дніпрогесу Кічкаський міст міг опинитися під водою, тому 1931 року його демонтували. Ця 339-метрова конструкція була одним із найдовших одноаркових мостів Європи.
У тому-таки 1931 році були побудовані попередники нинішніх мостів через старий і новий Дніпро і дорога через острів Хортицю за проектом інженера Стрелєцкого. Уже незабаром по них пішли залізничні состави з рудою із Криворізького залізорудного басейну на металургійні підприємства Запоріжжя. Вони діяли до осені 1941 року, коли радянські війська, що відступали, їх знищили. Але після війни на цьому ж місці 31 грудня 1952 року за проектом Бориса Преображенського було завершено п’ятирічне спорудження залізобетонних мостів, котрі відтоді вже впродовж 53 років і є для запоріжців одним із двох переходів через Дніпро. До того ж за весь цей час лише торік було проведено вперше невеликий ремонт. Додамо, що і гребінь Дніпрогесу, як альтернативний автоперехід до правобережної частини міста, також є аварійним і потребує масштабної реконструкції. Гадаю, тепер стає зрозумілою вся проблемність транспортного питання для Запоріжжя. Його обіцяють вирішити ось уже декілька десятків років, але до справи дійшло тільки в листопаді 1998-го, коли тодішній голова Запорізької облдержадміністрації Володимир Куратченко і запорізький голова Олександр Головко затвердили пропозицію фахівців Київського проектного інституту, які пропонували розпочати реконструкцію моста Преображенського на основі свого проекту. Перешкодила чехарда зі зміною запорізьких
«губернаторів», і проект реалізовано так і не було.У вересні 2004 року міська влада затверджує довгостроковий план розвитку Запоріжжя, в якому передбачено будівництво двох сучасних мостів через русла старого і нового Дніпра в районі чинних мостів Преображенського із транспортною розв’язкою. Незважаючи на бурхливі дискусії і суперечки в місті, транспортний потік вирішено спрямувати все-таки через Хортицю. Тут ніби до речі президентська передвиборна кампанія почала входити в вирішальне русло, і на цій хвилі тодішній Прем’єр-міністр Віктор Янукович і Кабінет Міністрів вирішують, врешті-решт, виділити 80 з лишком мільйонів гривень на рік на їхнє будівництво. Щоправда, надійшло їх значно менше, але окрилена міська влада нарешті (!) розпочала будівництво. І незабаром запоріжці змогли побачити бетонну опору майбутнього моста, що виступала з води.
Але після виборів почалося незрозуміле. Фінансовий струмочок став поступово пересихати, поки зовсім не обмілів. На початку червня до Запоріжжя приїхав Президент, а з ним і майже весь Кабінет Міністрів. Під час відвідування національного заповідника на Хортиці і будівництва історичного комплексу
«Запорозька Січ», мабуть, напоумлений новим його директором Костянтином Сушком Віктор Ющенко раптово заявляє міському голові Євгенові Карташову, що в питанні будівництва мостів через Хортицю він йому союзником не буде. Але, вочевидь, серед владного політикуму єдиної позиції з цього питання не спостерігалося, оскільки не всі думали як Президент. Проект захищали народні депутати, які приїжджали в місто, Людмила Супрун і Ярослав Сухий, екс-віце-прем’єр Микола Томенко і екс-секретар РНБО Петро Порошенко. А депутати міськради прийняли спеціальне звернення до Віктора Ющенка: мости, мовляв, необхідні Запоріжжю, як повітря.Президент прийняв
«соломонове рішення»: підписав розпорядження про припинення будівництва і створення комісії на чолі з першим заступником держсекретаря України Іваном Васюником, котра на місці буде розбиратися з проблемою. Саме в останні дні сталися ще дві знакові події. 15 вересня депутати міськради прийняли підготовлений меморандум про продовження будівництва мостів за вже чинним проектом. На прохання Євгена Карташова до Запоріжжя прибула створена Президентом комісія, щоб на місці провести своє останнє засідання.У підсумку, за словами Івана Васюника, фахівці робочої групи дійшли висновку, що для будівництва мостів був обраний оптимальний проект. Будівництво необхідно продовжувати в тому самому місці, де вже закладено чотири опори, і тепер потрібно забезпечити фінансування головної запорізької будови для продовження будівництва. Під час розробки проекту закону України про державний бюджет на 2006 рік Кабінет Міністрів обіцяв передбачити для цього не менш як 233,1 мільйона гривень.
19 вересня, ознайомившися з висновками комісії, Президент України Віктор Ющенко підписав розпорядження, доручивши Кабінетові Міністрів продовжити будівництво мостових переходів.
За словами начальника УКБ міськвиконкому Івана Сухомлина, нині в місті вже йдуть підготовчі роботи. За попередніми підрахунками, простоювання протягом 2,5 місяці обійшлося у 800 тисяч гривень. Але найприкріше, за словами Івана Сухомлина, що втрачено темпи.
«Через простоювання ми опинилися там, де були рік тому. Втрати непоправні. Тож наступного року доведеться працювати з подвоєним навантаженням».Запоріжжя.
