Раніше свій родовід знали не всі. Але інтерес до генеалогії зростає. Стежку до Дніпропетровського обласного архіву щодня протоптують десятки нових клієнтів.

Тут зібрано метричні книги церков, костьолів, синагог, що діяли на території Єкатеринославської губернії, а потім Дніпропетровської області із середини ХІХ століття. Усього мільйон 600 тисяч одиниць документів. Серед них — 57 тисяч знімків, кіноплівок, звукозаписів. Розміщено їх на 47 кілометрах стелажів.

— На жаль, це — краплина в морі порівняно з тим, що було до війни, — розповідає директор архіву Ніна Нітруська. — Дніпропетровський архів був одним із найбільших у СРСР. А після фашистської окупації залишилися «крихти». Багато чого знищено або вивезено. Сліди з нашого сховища досі можна знайти по світах: від бібліотеки Конгресу США до «чорних ринків».

Але чимало, на щастя, залишилося. Це багато чого варто для історії. От, приміром, справжні листи Гаврила Державіна, засновника Одеси — Рішельє, великого хіміка Менделєєва. Тепер, після відомих розкрадань документів зі Львівського архіву, всі оригінали зберігаються тут за сімома замками.

Є і просто цікаві речі. Ось табель успішності другокласниці однієї з дніпропетровських шкіл Галини Брежнєвої. З більшості предметів поставлено «добре», а російська мова — «посередньо». Не знали, вочевидь, педагоги, що батько цієї учениці стане в СРСР людиною номер 1. Утім, він і тоді був не рядовим обивателем, а секретарем обкому партії.

Неоціненну послугу зробив архів безлічі земляків, яких у роки війни було відправлено до Німеччини. Коли остарбайтерам і в’язням концтаборів стали виплачувати компенсацію, терміново потрібні були документи, що підтверджували б їх право на ці субсидії. Тільки в цьому році до облархіву звернулися із запитами більш як дві тисячі людей. Дві третини з них вже одержали потрібні відповіді.

А це дуже складно — через піввіку відновити істину. Начальник відділу інформації Нонна Юзбашева згадала один випадок. Горпину С. вивезли до рейху ще дівчиськом. У дивом збереженому списку її записали як Гапку. Знадобилися інші письмові свідчення... Велику допомогу архівові у скрутних ситуаціях надають міжнародний Червоний Хрест, колеги з німецького міста Арользен, де збереглися списки багатьох остарбайтерів.

А от громадянці із Синельникового відмовили в позитивному вердикті. Документи показали, що вона добровільно залишила батьківщину і на чужині була жорстокою наглядачкою, що не давала спуску своїм землячкам.

Ще одна важлива функція архіву — підтвердження виробничого стажу. Останніми роками в Україні ліквідовано багато підприємств. У таких випадках документи повинні передаватися правонаступникам. А якщо їх немає — обов’язки із зберігання бере на себе держава. Але сьогодні держархіви обласного, міського і районного рівнів через брак приміщень не в змозі прийняти таку масу документації. Вихід один, вважають архівісти, — створення «трудових архівів». До речі, вони вже є в Дніпропетровську, Кривому Розі, Нікополі. До кінця року з’являться і в інших великих населених пунктах регіону.

— Але справжній бум, — зазначає Ніна Нітруська, — останнім часом — навколо родоводів. Люди дедалі активніше цікавляться подробицями своєї власної історії, шукають нові дані про предків. Багато хто намагається відтворити родинне генеалогічне дерево, позначити на ньому своє місце...

Дніпропетровськ.