Мічений білет для білої ворони
Трішки поживши на світі, я зрозуміла, що в будь-якій ситуації головне залишатися самим собою.
У колективі, де серед більшості панує стадний інстинкт, рівновагу втримувати вкрай важко! Бо білих ворон не люблять і прагнуть їх перефарбувати.
Це був ліричний вступ, а ось факти, які, на жаль, не викреслити з мого життя. Залишається лишень перегорнути сторінку і йти далі.
Йдеться про мої шкільні роки. Доля мене кілька разів кидала з однієї школи в іншу. Та розповісти хочу про останню, де я закінчила дев’ять класів.
Іспити склала на
«відмінно». Мене дивувала поведінка більшості однокласників, що майже не готувалися до них. На що сподівалися? На диво? Воно таки трапилося — досить непогано, без напруження, вони іспити склали. Технологія цієї «магії» дуже проста!«
Бідні» діти, які не мали буцімто часу, щоб добросовісно підготуватися, ідуть на поклін до викладача і благають, щоб той розклав білети в певній комбінації, яку вони і запропонували. Відповідно кожен вивчає лише один, свій білет.Зачепило мене, звісно, не те, що хтось десь не по совісті вчинив, а небачений цинізм однокласників та окремих учителів. Коли я з подругою приїхала раніше, щоб скласти іспит першими, діти, що з’явилися пізніше,
«стали стіною» і не пустили нас до класу. Хто ж віддасть право на витягування «обраного» білетика?! Коли я забила тривогу, класний керівник заметушилася. Згодом вона разом із вчителькою, що правила парадом по розкладанню білетів, почали дружно умовляти мене зробити як більшість і підказали місце одного з них. Коли черга дійшла до мене, я не взяла поміченого вчительками білета. Та вони зробили вигляд, що не помітили цього і потім у присутності учнів стверджували, що ніби я була як і всі, тож нема чого відкривати рота!Це було останньою краплею, що потрапила в уже переповнену чашу мого терпіння. Тому я перейшла в іншу школу, де почуваюся вільно і можу казати те, що думаю. І дітям, і вчителям.
Марічка, одинадцятикласниця.
Київська область.
Зменшилися націнки. І калорійність
Перші місяці нового навчального року виявили здобутки і проблеми в організації дитячого харчування в школах. Їдальні та буфети працюють у кожному дев’ятому з десяти навчально-виховних закладів. Майже всіх учнів 1—4 класів забезпечено безплатними гарячими обідами, але поки що не вдалося організувати їх для дітей із малозабезпечених сімей.
Комплексно перевірили заклади Кременчука, звідки свого часу надходило найбільше скарг на високі ціни та недостатній асортимент в їдальнях. Нині тут усе змінилося на краще.
У всіх районах області створено громадські комісії з контролю за шкільним харчуванням, які проводять відповідні моніторинги. Тому зменшилася націнка на харчові продукти, які встановлюють підприємства-постачальники: у Полтаві в середньому — на 15 відсотків, у Кременчуці — на 10. З другого боку —зниження вартості впливає на якість і асортимент продуктів харчування. У сільських школах, наприклад, де вартість обіду становить від 50 копійок до 1 гривні, діти не бачать м’яса, молочних продуктів, риби тощо.
Загалом, за інформацією санепідемслужби, обід середньостатистичного учня на 20—25 відсотків нижчий за калорійністю від рекомендованого.
— Забезпечити дитячий раціон на рівні фізіологічних потреб і вимог — одне з пріоритетних завдань влади, — наголосив голова Полтавської облдержадміністрації Степан Бульба. — Тому про організацію харчування слід спільно дбати органам місцевого самоврядування, виконавчої влади та іншим службам.
Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.
Полтава.
