Відомий одеський учений, академік Української екологічної академії Ігор Решетников кільканадцять років тому за власні кошти розробив бізнес-план відновлення та експлуатації судна «Дністер», яке вже давно стояло на приколі. Чорноморське пароплавство одразу погодилося з аргументованими пропозиціями дослідника навколишнього середовища, який очолював знане підприємство «Екоморсфера».

Коли я вперше побачив корабель, серце боляче тьохнуло: з обшарпаного «Дністра» було вкрадено все більш-менш цінне. Здавалося, на іржавій палубі закарбовано всю драматичну історію пограбування нашого флоту за роки незалежності. Судно навіть не могли здати на брухт, бо не знаходили коштів на буксирування. Екіпаж — хто ще не втік на заробітки — нагадував штрафну команду, місяцями не отримував зарплату. Та доктор технічних наук Ігор Решетников рішуче взявся до діла. Незабаром «Дністер» годі було впізнати: не тому, що назву змінили на «BSEC MARMARA-1», а тому, що на судні навели лад і підготували його до буксирування до Туреччини, на ремонт.

Нове обстеження виявило, що відновлювальні роботи потребують значно більше часу та коштів. Це не пригасило енергії ентузіаста. У пошуках замовлень і підтримки він об’їздив багато країн Європи та Азії, виступав на конференціях, брав участь у засіданнях асоціації чорноморських портів та портів світу. Врешті, після всіх поневірянь, можна було святкувати перемогу: судно, перетворене на новітній природоохоронний комплекс (його ринкова вартість виросла з 300 тисяч до 5 мільйонів доларів) вирушило в перший рейс.

Він був успішним. І це закономірно. По-перше, тому що екологічних кораблів такого класу, як судно Ігоря Решетникова, в світі було тільки два. По-друге, тому що український учений ефективно вводив у практику свої наукові розробки (найголовніших, запатентованих — 21). Судно могло, налагодивши замкнутий цикл, переробляти вторинні відходи морського транспорту на корисні ресурси для того ж таки транспорту. Так, зокрема, баласт і рідину для змивання танкерів, які часто після несанкціонованого відкачування просто за борт забруднюють моря, вдається перетворювати на моторне пальне та воду (набагато чистішу за ту, що, наприклад, в одеських водогонах).

Маючи конкретні вагомі результати своєї мореохоронної діяльності, Ігор Решетников повів мову про створення Українського екологічного флоту. На жаль, у нас це практично нікого не зацікавило. А із Росії посипалися вигідні пропозиції. Ігор Решетников не піддався спокусам. Навіть тоді, коли землетрус 1999 року завдав судну значних збитків. Пошкодження усунули власними силами. Допомогу пропонували різні держави. У довгому переліку не було лише України.

Навпаки, за попередньої влади робилося все, щоб змінити власника, продати оновлене судно або забрати його для погашення боргів. На щастя, Решетникову вдавалося довести, що ці оборудки незаконні. Та їхній відгомін ще й нині дається взнаки. Судно стоїть на приколі. А могло б уже не один місяць за сприяння нової влади ефективно працювати, примножувати наші природоохоронні здобутки. Тим часом на палубі корабля нотується сьогоднішня історія неефективного використання залишків вітчизняного флоту. Палуба оновлена — письмена старі.

А що ж Ігор Решетников? Він бореться за втілення в життя своїх наукових ідей і вірить у те, що корабель стане основою екологічного флоту нашої держави й принесе славу Україні.

Анатолій ШАРАПАТЮК, член-кореспондент Української екологічної академії.

Одеса.