«Мамо, а цей колобок не співає, а кричить!» — заявив мені трирічний син, показуючи на ілюстрацію в книжці-розмальовці. Справді, там зображено Колобка з перекошеною фізіономією. Я погортала розмальовку. Вразив і ведмідь: на його лапах за примхою художника стирчали по три довжелезні пазурі, мов у чорта з пекла чи у Фредді Крюгера. Вразила орфографія: видавці, схоже, переконані, що російські слова «мешОн», «пряжОн» та «стужОн» пишуться саме так. Жодних вихідних даних у книжці, купленій на розкладці під час відпустки, знайти не вдалося.

Написати про те, що читають донецькі малюки, збиралася давно. Здавалося б, — вибір багатющий: яскраві, щедро ілюстровані, надруковані на гарному папері книжки так і просяться в руки. Полиці магазинів і розкладки вгинаються під вагою томів. Але, як правило, це або дорогі подарункові видання, або тоненькі книжечки «на кожен день». Ось два вироби серії «Читаем детям» видавничого дому «ПРОФ-ПРЕС» (Ростов-на-Дону), віддруковані у видавництві «Донеччина». Автор віршів — така собі Морозова Т. Н. В одній книжечці вона придумала віршик про тролейбус:

«На спине — не для

красы —

У троллейбуса усы».

А в іншій — про поливальну машину:

«Это — специальная

Машина поливальная.

И совсем не для красы

Она развесила «усы».

Шанс натрапити на рими рівня «Я — поэт, зовусь Незнайка, от меня вам — балалайка», — досить високий. Може, вважаєте, що, обираючи стару добру класику, ви не помилитеся? Де там! Нещодавно в обласній дитячій бібліотеці імені Кірова відкрито книгарню дитячої та юнацької книги. До речі, господарі магазину запрошують приходити сюди із дітьми — з ними тут пограються, помалюють, подивляться книжки, поки батьки зайняті вибором. Так от, люб’язні співробітниці книгарні чесно намагалися допомогти мені відшукати, здавалося б, найпростіше — казку «Три ведмеді»

Л. Толстого. Під такою назвою фігурували кілька книжечок із привабливими кольоровими ілюстраціями. Але текст... класичний текст було нещадно скорочено і перекручено. Чи то упорядники записували казку по пам’яті, чи то економили папір. Найбільше постаралися автори книжки, видрукуваної аж у Туреччині. За їхньою версією, після того як дівчинка вистрибнула у вікно, маленький ведмедик зажадав повернути гостю. Мати із татом догнали дівчинку, повернули її, бо, мовляв, ведмедикові не було із ким гратися!

Не менш «творчо» підійшли до інтерпретації «Трьох поросят» у ТОВ «Харвест», яке випускає серію «Аленушкины сказки». Казку переказано по-своєму і не в найкращий спосіб. Якщо в переказі Сергія Михалкова троє поросят стали жити під одним дахом, то, за версією харківського видавництва, після втечі вовка вони пішли собі будувати окремі хатки! На жаль, літературного джерела у виданні, яке вийшло 10-тисячним накладом, не вказано.

До речі, про першоджерела. Коли дитячі книжки ще видавали за всіма правилами, крім класичної версії «Червоної шапочки» Шарля Перро в перекладі Маршака, можна було прочитати й переказ братів Грімм, докладніший і написаний не без гумору. А ось купувати сучасне видання казки треба обережно. Інакше вашому малюкові не судилося, затамувавши подих, слухати знамените: «Бабусю-бабусю, а чому у тебе такі великі вуха?» — «Це щоб краще чути тебе, дитинко моя», тощо. У книжечці згаданого видавництва «ПРОФ-ПРЕС» весь діалог із вовком умістився аж у чотири рядки! Так само шляхом скорочення ідуть і інші видавці.

Психологи кажуть, що «зайвого» в казках не буває. Ті самі повторення «Я коза-дереза...» чи пісенька Колобка надають казці ритмічності, заспокоюють і допомагають малюкові почуватися впевнено в незнайомому світі. Інше призначення казки —повчальне. І тут стережіться казок, де жалісливий видавець «рятує» самовпевненого Колобка від Лисиці чи запевняє, що троє ведмедів зовсім не обурилися, а навпаки, зраділи появі дівчинки, яка з’їла кашу і зламала стілець. Сучасні масові книжки для дітей — варіант коміксів, де картинка переважає над змістом, а тексти не проходять будь-якого відбору. Схоже, «багатослів’я» народних казок видавцям заважає: сторінок — мало, ілюстрацій — багато. Та й хто поскаржиться на порушення авторських прав? Толстой? Перро? Тому й не знайдеш ані прізвищ авторів, ані посилань на джерела, а іноді — навіть вихідних даних, а за красивою обкладинкою на вас може чекати справжня халтура.