— Іване Івановичу, комітет, у якому ви працюєте, один із найбагатогранніших.

— І найактуальніших для мого рідного регіону. На Закарпатті проживає близько 80 національностей, і це породжує чимало проблем. Для найбільших — угорської, румунської та словацької — це тісніші зв’язки з їхніми державами, збереження національної самобутності, для корінної русинської — визнання її такою законодавчо. Багато проблем належить розв’язати закарпатським ромам. Саме тому я зініціював постанову Верховної Ради про відзначення в Україні міжнародного дня холокосту ромів. Зрушено, нарешті, з мертвої точки питання русинства. Нещодавно в Мукачеві відбувся Всезакарпатський з’їзд русинів. Тішить і те, що нова обласна влада до цього ставиться із розумінням.

— З-поміж десяти народних депутатів-закарпатців ви — один із найактивніших. Ви підготували 16 законодавчих актів, майже 90 разів виступали із трибуни Верховної Ради. Які найактуальніші законодавчі ініціативи розроблено з вашою участю?

— Це нова редакція закону про громадянство України, закони про міграцію, про зарубіжного українця, над яким працювали разом з Іваном Драчем, про мирні збори та інші акції громадян. До речі, останній документ через політичні та відомчі суперечності й досі гальмують. Чекає розгляду й закон про соціальну роботу в Україні.

— Чи пригадуєте свій перший виступ з парламентської трибуни?

— Так. Це було восени 1998 року. У ньому йшлося про підтримку дрібних підприємців у Мукачеві. Невдовзі після цього край зазнав величезного стихійного лиха — осіннього паводка, однією з причин якого стало хижацьке вирубування лісів. Багато фахівців заперечувало цю причину, тому довелося доводити їм протилежне. Навесні 2001 року стихія повторилася, потрібні були колосальні кошти для ліквідації її наслідків. Тоді у багатьох уже виробився стереотип — закарпатці знову щось випрошують... Тому спільно зі своїм колегою Володимиром Яценком ми зініціювали постанову ВР про невідкладні заходи з ліквідації наслідків повені. Зауважу вкотре, що це коштує дорожче, ніж випереджувальні заходи. Але ця програма, на жаль, належно не фінансується.

— Чимало похибок має і закон про статус гірських населених пунктів в Україні, також надзвичайно актуальний для Закарпаття.

— Додам, не лише для Закарпаття, а й для Прикарпаття, Буковини, Криму. У першій редакції цього закону доходило до абсурдів — одна половина села мала такий статус, а інша, що розташована на кілька метрів нижче, його не мала. Ще й нині поділено працівників бюджетної сфери: ті, котрі працюють у дошкільних закладах, чомусь «гірської» надбавки не отримують. Є чимало й інших недоробок. Тому вважаю, що цей закон потребує не часткових змін, а істотних доповнень і нової редакції.

— Ви перший із народних депутатів порушили й таку актуальну проблему, як ввезення в Україну з Угорщини шкідливих відходів, так званих преміксів.

— І не тільки цю. Ідеться про погіршення екологічної ситуації у краї загалом. А це й викиди в Тису шкідливих відходів одним із румунських золотовидобувних підприємств, і функціонування на території області шкідливих виробництв. На Закарпатті зберігається більше пестицидів, аніж у всіх чотирьох сусідніх областях — Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській. Закарпаття перетворюється на своєрідну перевалочну базу для відходів. Вважаю, що причина цього — відомчий, корпоративний і корупційний підхід до проблеми. Дехто захищає честь мундира, дехто наживає політичний капітал, а дехто неправедно збагачується.

— Багато списів зламано і в питанні доцільності адміністративно-територіальної реформи. Яка ваша думка з цього приводу?

— Реформа передчасна і непродумана. У шістдесяті роки щось подібне вже було, коли по кілька районів об’єднали в один. І нічого путнього з того не вийшло.

— Нині ви, як і партія, до якої належите, перебуваєте в опозиції до чинної влади.

— У конструктивній опозиції. А моя позиція полягає у тому, щоб знаходити спільні точки дотику в розв’язанні проблем і регіонального, і загальнодержавного масштабу, незважаючи на партійну належність.

— Яке ваше ставлення до депутатської недоторканності?

— Покликання депутата — законотворення, а не розв’язання власних бізнесових питань. Недоторканність потрібна в межах депутатської діяльності, тобто для виконання депутатських функцій. І все.

— Традиційне запитання: які захоплення в Івана Миговича?

— Книги, природа, зустрічі з людьми. До слова, на відпочинок не виїжджаю ані на Багами, ані на Адріатику. Відпочиваю в рідному Закарпатті.