«Діти можуть усе те, що й дорослі, тільки краще!», — переконаний музичний педагог з Тернополя Ізидор Доскоч. Сам талановитий професіонал (має дві вищі музичні освіти, грає чи не на всіх інструментах), він забув про власну кар’єру, коли почав працювати з дітьми. І не шкодує, хоч труд цей каторжний.

Лише професіонали можуть оцінити восьмиголосе виконання складних творів. І оцінюють! За 25 років дитяча хорова капела «Зоринка», заснована Ізидором Олексійовичем, з різних конкурсів, фестивалів привезла більш як двадцять нагород. Але колектив більше знають за кордоном, ніж вдома. Анжела Свідун, колишня вихованка Доскоча, яка нині працює з ним у парі, каже, що вже доводиться відмовлятися від численних запрошень. Бо вони вже можуть дозволити собі вибирати, та й кожна поїздка — дороге задоволення. Усі витрати лягають на плечі батьків. І хоч вони готові їсти пісну бараболю, лиш би діти побачили світ, але кілька таких поїздок у рік бюджет не кожної сім’ї витримає.

Ізидор Олексійович каже, що країни—організатори міжнародних хорових конкурсів добре заробляють на цьому. А Україна —осторонь. У нас прекрасна хорова культура, яка за умілої організації може приносити чималі дивіденди. Але... Після тріумфальних перемог (інколи одразу у двох—трьох номінаціях) на конкурсах в Угорщині, Австрії, Німеччині, Польщі дітей вітали бургомістри, ректори університетів. Перед концертами у храмах («Зоринка» виконує складні духовні твори) присутнім кажуть, що аплодувати не можна, але — аплодують! Вирушаючи в дорогу, діти завжди співають «Отче наш». Якось в Австрії в дорозі застала страшенна злива. Машина зупинилася. Тоді само собою полинуло «Отче наш». І злива стихла. Ось звідки ця традиція.

А вдома їхній автобус зустрічають хіба що батьки з символічною пляшкою шампанського та інколи журналісти. Жодного разу місцеві чиновники не запросили переможців у високі кабінети, щоб привітати. Не навідуються у колектив, інакше побачили б, у якому тісному зальчику вони репетирують. І коли лунає дзвінок «згори», Ізидор Олексійович підсвідомо чекає лише докорів.

«Зоринка» своєю хресною мамою вважає відомого композитора Лесю Дичко. Опікуються хором академік Анатолій Авдієвський, заслужений діяч мистецтв України Богдана Фільц. «Зоринка», вважають вони, належить до кращих дитячих колективів України, їй притаманні багата темброва палітра, витончена поетичність виконання, високий професіоналізм. І європейський рівень.

На базі колективу створено хорову школу, де займаються 300 дітей. Цікаво, що найбільшою покарою для дітей є погрози батьків не пустити співати! Буває, приводить бабуся внука: «Зовсім від рук відбився. Може, хоч співатиме?» І співає, і перевиховується!

Три дні (28,29,30 жовтня) у Тернополі «Зоринка» святкувала свій ювілей. Влаштували Міжнародний хоровий фестиваль. До Тернополя з’їхалися дитячі хорові колективи з Дрогобича, Мукачевого, Чернівців, Кам’янця-Подільського, з Польщі. Співали у церквах, філармонії, театрі, а у палаці культури «Березіль» відбувся грандіозний гала-концерт. Співали й колишні вихованці «Зоринки». Нині вони вже своїх дітей водять сюди на заняття...

Тернопільська область.