Топонім «Максимова дача» на слуху в севастопольців. Цей 30-гектарний райський куточок у Ленінському районі на початку минулого століття створив міський голова Максимов, чим і прославився.

Перед війною 1941—1945 рр. Максимову дачу було включено до списку найвідоміших парків світу. Тепер про те, що вона БУЛА ландшафтно-архітектурним заказником державного значення, нагадує лише жалюгідний щит. Ще років десять тому згадку про Максимову дачу можна було знайти в путівниках, вона позначалася на картах міста. У сучасних виданнях ви її не відшукаєте. Відомий краєзнавець Аркадій Чикин вважає, що унікальний куточок Севастополя, створений міським головою у співдружності з кращими фахівцями садово-паркового мистецтва і архітектури, знищений на 90—95 відсотків. Зникло уже більше половини унікальних порід дерев і чагарників, зібраних градоначальником із усіх куточків світу; зруйновані красиві альтанки і містки, гроти і басейни. Вода у двох каскадних ставках затягнута ряскою, і риба тут давно не водиться. Водиться бруд і запустіння, часто в кущах знаходять купи кісток тварин (відходи ковбасного виробництва). Рідкі суботники з очищення території проблему не вирішують.

Ентузіасти, що проживають у цьому мікрорайоні на вулиці Каштановій, під керівництвом Віктора Шипилова виступають у місцевих газетах, по радіо і на ТБ. Багато років вони безуспішно намагаються довести місцевій владі, що заказник повинен мати хазяїна, що дачу можна і треба відновити. Так, це потребуватиме витрат. Простіше, звичайно, пустити райський куточок під садово-городні ділянки. Така небезпека реальна — один місцевий бізнесмен вже примудрився (як?) побудувати на території заказника фешенебельну віллу. Чому іншим не можна? Аркадій Чикин співчуває Вікторові Шипилову і його однодумцям, що намагаються відстояти право громади мікрорайону на управління Максимовою дачею. Але в затію з її відродження не вірить. Тому і присвятив Максимовій дачі першу книжку в задуманому циклі «Севастополь, якого немає».

Незабаром парламентські вибори, і навколо заказника розпалюються політичні пристрасті. Комітет мікрорайону Максимова дача на мітингах протесту закликає місцевих мешканців (тут і на хуторі Лукомському живе близько двох тисяч душ) бойкотувати вибори, тому що тут роками не вирішуються й соціальні проблеми. А краєзнавець і письменник Аркадій Чикин, що безуспішно шукав гроші в міськраді й адміністрації, котрі протистоять одна одній, тепер сам намагається вирішити фінансову проблему видання чергової книжки. Він зібрав унікальні відомості і старі фотографії не лише щодо Максимової дачі, а й стосовно досвіду міського самоврядування початку ХХ століття (і того само градоначальника Максимова). «Стосовно досвіду, гідного наслідування», — уточнює письменник.

Севастополь.