Медицина — чи не найкорумпованіша галузь у країні. Про це заявив Президент України, виступаючи нещодавно на з’їзді сімейних лікарів у Харкові. І з цим твердженням уже ніхто не сперечається. Та якщо на рівні медичних послуг, з огляду на «соціальні джерела» проблеми, з цим явищем складно боротися, то на етапі тендерних закупівель МОЗ — цілком можливо. Аби бажання.

У крісло «головлікаря» країни сів новий міністр. І відразу розрядив напружену обстановку: скасував «рецептурний» наказ і трохи заспокоїв студентів-медиків. Принаймні, скорочувати спеціальності в медвузах шляхом термінової ампутації не будуть. Якщо чесно, то Юрію Поляченку не позаздриш. Йому доведеться розв’язувати проблеми, що накопичувалися роками. Одна з них — закупівлі лікарських засобів за бюджетні кошти. Це робиться, в ідеалі, на благо пацієнта, котрий, як слухняний платник податків, має право розраховувати на якісне й ефективне лікування. Гай-гай. Здавалося б, ця процедура має бути прозора і відкрита для суспільства. Але на практиці (так було дотепер) часто відбувається відверте лобіювання інтересів конкретних виробників на тлі ігнорування реальних потреб і самих хворих, і лікарів, які їх обслуговують.

Від цієї «традиції», мабуть, відмовляться лише в разі кардинальної реформи галузі «з чистого аркуша». Хочеться вірити, що нове керівництво МОЗ витрачатиме державні кошти, керуючись не меркантильними інтересами фармакологічних компаній, а насамперед ефективністю і безпекою купованих препаратів. Зокрема, перегляне ставлення до закупівель так званих генериків — »копій» оригінальних препаратів. Проти «копій» як таких медики не заперечують, але за умови, що за показниками терапевтичної корисності генерики повною мірою відповідають «оригіналу».

При цьому часто з’ясовується, що ті чи інші вже закуплені генерики ніхто з лікарів узагалі не замовляв. Нагадаємо, список «тендерних» препаратів має формуватися з урахуванням насамперед заявок з регіонів. А на практиці все відбувалося трохи інакше.

Наприклад, пару років тому в рамках програми «Онкологія» МОЗ централізовано закупив такий собі препарат під назвою «Епокрин» на досить пристойну суму. Певний час потому з місць до Департаменту організації медичної допомоги населенню посипались офіційні звернення медиків. Вони констатували, що даний препарат має низьку ефективність і погану реакцію на нього хворих (а це — люди, що страждають на серйозні недуги крові). Інформація стала надбанням гласності. З’ясувалося, що вказані ліки випускає українська фармацевтична компанія, розташована в Києві. У супровідних документах значилося, що виробник позиціонував свій продукт на українському ринку як аналог оригінального іноземного препарату. До того ж незрозуміло, як було змінено регістрацію препарату, якому примудрилися дати точнісінько таку само міжнародну назву («еритропоетин альфа»), як і в оригінальних ліків. Хоча в наказі МОЗ України «Про внесення змін до Переліку лікарських засобів...», які можуть закуповувати медзаклади, зазначено, що епокрин належить до препаратів, які не мають міжнародної назви. Навіть якщо виробник зарахував цей генерик до загальновизнаних у світі аналогів, то чому рекомендує вводити його підшкірно? Адже оригінальний препарат у такий спосіб застосовувати не рекомендовано! На якій підставі вносилась ця інформація в інструкцію? Адже жодних досліджень не проводили — бо лабораторної бази немає.

От і виходить, що декларували одне, а на практиці вийшло зовсім інше. Зазвичай у заявках лікарів з місць указується не конкретне, а міжнародне «ім’я» препарату. Тобто лікарі апріорі не знають, що вони зрештою одержать: «копію» чи «оригінал». На жаль, у даній ситуації медики були позбавлені права вибору. А їх пацієнти — права на якісне й ефективне лікування. А це вже справжнє шкідництво. Недаремно Президент увів міністра охорони здоров’я до складу Ради з національної безпеки і оборони. Все, що ініціює і за що відповідає наше медичне відомство, має бути безпечним.