В «Урядовому кур’єрі» надруковано листа Прем’єр-міністра... Голові Верховної Ради, в якому він протестує проти зауважень народних депутатів у зв’язку з формуванням проекту бюджету 2006 року. Пан Єхануров винайшов новий стиль спілкування з парламентом — епістолярний, чого не може дозволити собі жоден глава уряду. Оскільки звернення висловлене у відкритому листі, то воно передбачає запрошення суспільству взяти участь в обговоренні. Втім, автор вочевидь розраховує на погано поінформовану його частку.

Спробуємо розібратися, чого саме хоче прем’єр від глави парламенту. Автор відкидає, зокрема, запропоноване Верховною Радою збільшення дефіциту бюджету з 9,9 до 15,4 млрд. грн. Хоча позиція народних депутатів цілком обгрунтована, оскільки у вересні зведений бюджет мав профіцит 6,9 млрд. грн. при сумі витрат 77,1 млрд. грн. Тобто дохід зведеного бюджету становив 84 млрд. грн. Тож з 6,9 млрд. грн. профіциту 5,5 млрд. грн. депутати спрямували на збільшення дефіциту бюджету наступного року, а 1,4 млрд. грн. залишили у розпорядженні уряду на поточні витрати.

Не виключено, що й решта зауважень Кабміну, викладених у листі прем’єра, не мають підстав для того, щоб з ходу відкидати пропозиції Верховної Ради й приманювати громадян, не ознайомлених з механізмом формування бюджету, одним з недоліків якого є те, що уряд не оприлюднює перехідні залишки коштів на його рахунках. З тим, щоб занизити суму проекту бюджету й розпочинати розрахунки року з нуля. Ми переконалися, що грошей в уряду спочатку завжди «немає». Але вже наприкінці місяця у нього профіцит — близько двох мільярдів, як це було щомісяця впродовж цього року.

Якщо зважити, що «Криворіжсталь» продано за 24,2 млрд. грн., то сьогодні Кабмін має резерв коштів: 6,9 млрд. грн. плюс 24,2 млрд. = 31,1 млрд. грн., яких цілком достатньо, щоб удвічі перекрити дефіцит бюджету 2006 року (15,4 млрд. грн.). Завдання полягає не в тому, як нині витратити кошти, а як їх розподілити наступного року. До речі, лист Кабміну надрукований тоді, коли сума, одержана від продажу «Криворіжсталі», вже була відома...

Але є й інший бік медалі: у вересні аграрії сподівалися, що уряд викупить обіцяний ліміт зерна за держзакупівлею — майже 3 млн. тонн. Але він, сидячи на скрині з 6,9 млрд. грн., вирішив за краще розорити селянина, ніж розстатися з грішми. Така само ситуація і в місцевих радах, котрі не одержали від уряду коштів навіть на невідкладні потреби. А також у медицині, де немає коштів на необхідне устаткування, в результаті чого загинули хворі, яких можна було врятувати. А скількох інвестиційних проектів ми недолічилися, бо Мінфін на всі прохання Президента та Прем’єр-міністра скупо відповідав: грошей немає!

Україна має величезні потенційні можливості в усіх галузях. Проблема — як ними розпорядитися, тобто має уряд програму діяльності чи ні? Це й досі невідомо. Хай би наш Прем’єр-міністр нам про це розповів. Навіть епістолярним жанром — щоб не вмерла Україна, сидячи на скрині з грішми...