Контрабанда «культурного досвіду»?

Як відомо, колишньому керівникові Державного управління справами Ігорю Бакаю російське громадянство пожалували за його визначний внесок у культуру. На щастя, у їхню культуру. На жаль, за наші гроші: за даними Генпрокуратури, «культурне» керування ДУСею коштувало Україні 72 мільйони доларів збитків. Дивно, що за такий «подвиг» йому ще медальки якоїсь не почепили...

А новонавернений російський підданий, схоже, намилює п’яти додому: недавно в Інтернеті з’явився його відкритий лист до Віктора Ющенка. «...не тільки штампом у паспорті визначаються громадянство і національна приналежність, — пише невдячний «син» Росії. —... Я сподіваюся, що політичні репресії проти мене буде припинено і я зможу повернутися додому, щоб допомогти Вам будувати нову українську демократичну державу...»

Спасибі, не треба. Ліпше допомагайте російській демократії: бажано на посаді «завгоспа Кремля». Тоді там швидко дізнаються, за що «його тут переслідують». Утім, це наша позиція, читачу. А лист не нам адресовано...

До речі, кажуть, Ігор Бакай не тільки листи пописує, а й тихенько рідні місця провідує: минулого тижня його начебто ідентифікували в Рівному — на вечірці у друзів мимовільного свідка. Може, Ігор Михайлович нам контрабандну культуру возить або підпільно нову демократію зводить? Цікаво, що з цього приводу скаже земляк Бакая Юрій Луценко?

Хворий. Але... здоровий

Як повідомляє «Інтерфакс-Україна» з посиланням на компетентне джерело, колишній Генпрокурор Святослав Піскун подав в один з районних судів Києва позов з вимогою визнати указ про його звільнення незаконним.

На жаль, інформатор агентства не уточнив адресу місцевого представництва Феміди, де відставник «шукатиме справедливості». Так само поки що невідомий відповідач: чи це сам Віктор Ющенко, чий підпис стоїть під «підсудним» указом, чи секретаріат Президента, який сотворив цей «нехороший текст»?

Зате є інформація про підстави для судового позову. Її журналістам повідомив сам Святослав Піскун: «Я довідався про звільнення о 12-й годині на нараді, мені стало зле, але я не повірив. Вже коли я був під крапельницею, подзвонив товариш і сказав, що є указ». Отже, за нехитрою версією пацієнта лікарні, крапельниця врятувала його від ганебного звільнення: як відомо, згідно з Трудовим кодексом не можна звільнити людину, котра перебуває на лікарняному. Щоправда, якщо рішення про відставку з’явилося вже тоді, коли Святослав Піскун ще «не вірив» у нього, не допоможе ні суд, ні лікарня...

До речі, діагноз екс-Генпрокурора — також велика загадка, навіть для нього самого: «Можливо, подіяла відставка... Якась трошки серцева аритмія, лікарі знають, від чого мене лікують, я не сильно перепитую». Логічно для людини, котра сама берегла «таємниці слідства», і трохи дивно для випускника юрфаку. Якщо відставка подіяла аж до лікарняного ліжка, то до чого тут рятівниця-крапельниця?

Одне по-справжньому радує: нічого такого, що загрожує життю Святослава Михайловича, немає: не дочекаєтесь, натякнув він, «я здоровий». Слава Богу!