Напередодні набрання чинності горезвісним указом про продаж більшості медичних препаратів за рецептами його дію призупинили. Найімовірніше, пощастить і тим молодим фахівцям-медикам, яких раніше загрожували відправляти після вузу на село.
— Рецепти повинні бути, — прокоментував ситуацію на прохання
«ГУ» практикуючий хірург Володимир Счастний, — адже таким чином лікар юридично підтверджує свої рекомендації хворому. Та інша справа — фінансове забезпечення. Тут уже питання упирається в страхову медицину. На жаль, Україна поки що анітрохи не просунулася в цьому напрямі.Перший заступник начальника Головного управління охорони здоров’я Київської міськдержадміністрації Володимир Загородній стверджує, що самолікування було завжди. Отже, указ скасовувати не можна. Необхідно доробити лише його зміст.
Не знаю, як кому, але мені запровадження рецептів здавалося дуже виправданим. Тих 39 відсотків ліків, які мали вільно продаватися, гадаю, цілком би вистачило, щоб людина могла надати собі необхідну медичну допомогу в рамках своєї компетенції. А далі — вже справа за лікарем. До речі, у Білорусі лише 10 відсотків лікарських препаратів продаються без рецептів. Та народ, на жаль, добрі наміри не зрозумів. А новий міністр, мабуть, вирішив заробити на цьому очки. Тож аптеки спокійно торгуватимуть, а новоспечені лікарі зможуть залишатися в столиці.
Нещодавно я спілкувалася з мешканцями сільської глибинки. Вони тоді цілком підтримували починання МОЗ. Голова одного із сіл Чернігівської області назвала конкретні цифри. За роки незалежності з їхнього села тільки столичний медуніверситет закінчили четверо. І кілька десятків одержали дипломи про середню медичну освіту. На малу батьківщину ніхто не повернувся. А селяни, коментуючи мітинги студентів, ремствували: хіба в нас не люди живуть?
