Агенція «Інтерфакс-Україна» повідомила, що Україна й США підтверджують виведення наших миротворців з Іраку після... парламентських виборів. Про це йшлося під час неофіційних консультацій високого рівня Україна—НАТО у Вільнюсі міністра оборони Анатолія Гриценка й міністра закордонних справ США Дональда Рамсфельда.

Отакий «міжсобойчик» міністрів. Припустимо, що американському байдуже, які в нас закони. Тільки чому таке само ставлення до них українського? Адже за Конституцією наша держава — позаблокова, й поправка щодо цього досі не ухвалювалася, а визначення курсу зовнішньої політики, в тому числі порядку направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав, належить Верховній Раді.

Якщо Президент захоче змінити цей курс, то він має просити дозволу в парламенту. Тому, заявляючи, що Україна має вступити до НАТО вже мало не сьогодні, Президент перевищує свої повноваження. Про виконавчу владу годі й говорити: вона повсякчас ігнорує рішення парламенту. Як, приміром, нині, заявляючи, що українські вояки й надалі залишатимуться в Іраку. Адже Верховна Рада 11 січня ухвалила постанову про їх відкликання — у зв’язку із загостренням там військово-політичної ситуації. До речі, й Президент Ющенко указом від 13 квітня постановив відкликати миротворців з Іраку та завершити їх повернення в Україну до кінця 2005 року.

Чому міністр оборони самочинно вирішив, що українські вояки залишаться в Іраку до закінчення парламентських виборів? Чи не тому, що США знову поманили наших високопосадовців можливістю колись стати членом НАТО? Цього було достатньо, щоб ми знову почали підтакувати керівникам наддержави? А що рівень підтримки такої ідеї в українського суспільства низький, то це, за словами міністра оборони, пов’язане з «недостатньою поінформованістю і застарілими стереотипами, які можна легко зруйнувати». Й що «у разі успішних внутрішніх реформ українське населення обов’язково підтримає курс країни на НАТО».

Отакі ми недолугі: зашорені стереотипами та неосвічені. Та пан Гриценко дає нам шанс: після реформ ми неодмінно полюбимо НАТО. Щоправда, не каже, на підставі яких юридичних норм він втягує нас у військовий блок. А чому б йому та іншим нашим можновладцям не розпочати реалізацію реформ і ламання стереотипів з себе? Приміром, не мати нас за дурнів, дотримуватися демократичних норм, а передовсім — неухильно виконувати закони й рішення, ухвалені вищим законодавчим органом країни.

Спостереження: що більше Президент спокушає громадян членством у НАТО, то більше керівники альянсу наголошують, що цього має захотіти народ України. А що більше Віктор Ющенко нав’язує цю ідею народу, то менший відсоток його, за опитуваннями громадської думки, її підтримує...