За 24 мільярди 200 мільйонів гривень придбала німецька компанія Mіttаl Steel 93,02 відсотка статутного фонду ВАТ «Криворіжсталь».

За ходом приватизаційного конкурсу мали змогу спостерігати всі, у кого вчора працював телевізор, тож додати нібито нічого. Нагадаю лишень про три цікаві аспекти цього конкурсу.

По-перше, до найбільшої виручки року треба додати щонайменше 12 мільярдів гривень, які переможець витратить на виконання інвестиційних фіксованих зобов’язань.

По-друге, українські громадяни можуть з повним правом називати себе переможцями також, оскільки приватизаційна виручка, за чинним законодавством, піде на покриття дефіциту бюджету.

По-третє, успішний продаж активів ВАТ «Криворіжсталь» дав змогу уникнути прикрого інциденту з часів Великої Жовтневої революції — націоналізації.

Тим часом одержати великі гроші за дорогоцінний товар — півсправи, бо їх ще треба розумно витратити. Тобто витратити так, щоб, у першу чергу, не спричинити сплеск інфляції. А це нашим урядам не завжди вдається. Мало того, існує певна небезпека, що результати другого приватизаційного конкурсу можуть бути в майбутньому оскаржені — отже, чи не доведеться такий жирний кус захищати? Ми вже і це проходили.

Коментар юридичного відділу редакції

Як відомо, 18 жовтня цього року Верховна Рада України прийняла постанову «Про збереження у власності держави пакета акцій ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», якою зобов’язала Кабінет Міністрів та Фонд державного майна (ФДМ) України вирішити в установленому порядку питання, пов’язані з оголошенням конкурсу з продажу акцій «Криворіжсталі» та припиненням його проведення. Першим пунктом цієї постанови Верховна Рада України визнала: вважати за доцільне залишити у власності держави пакет акцій у розмірі 93,02 % «Криворіжсталі».

Проте конкурс відбувся. Кабінет Міністрів та ФДМ України проігнорували рішення єдиного законодавчого органу держави про припинення проведення конкурсу. Безумовно, за юридичною силою закон і постанова парламенту різні. І процедура їх прийняття також різна. Але і закон, і постанова є результатом волевиявлення Верховної Ради України, ухваленого на колегіальній основі, є юридичною формою актів, які приймаються Верховною Радою, а тому вони є загальнообов’язковими в тому числі і для нашого уряду, який відповідно до ст.113 Конституції України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Тому уявляється, що таке ігнорування вимог Верховної Ради України може стати однією з підстав визнання результатів конкурсу недійсними, якщо, звісно, виникнуть спори стосовно законності проведення і результатів цього конкурсу.