Нумо, нумо, депутати, себе від... себе захищати!

А відбулося таке. Зібралися київські можновладці (політична еліта міста) та розміркували: «У мера Києва, крім громади міста, є ще й «Асоціація міст і громад України», де він є аж президентом, тому впливає на багатогранне життя не тільки столичної, а й регіональних громад України. А от у заступника голови КМДА — секретаря Київради нічого подібного (крім украденої партії «Єдність», яка перетворилася на кишенькову) немає. Прикро. Треба щось робити. І придумали: «А чому б не утворити ще якесь солідне громадське об’єднання та очолити його?». Тим паче що Закон України «Про об’єднання громадян» це дозволяє. Подумали і не стали відкладати цю ідею в довгу шухляду, а почали активно діяти на ниві утворення об’єднання, і не просто об’єднання, а зі статусом «всеукраїнського» (підкреслюємо — «всеукраїнського», а для чого — про це нижче).

Отже, за ініціативи київських владних мужів може з’явитися нове громадське об’єднання, а саме «Всеукраїнське об’єднання депутатів місцевих рад». Чому може? Та тому, що його треба якось узаконити, тобто зареєструвати. Але чи варто це робити і чи проковтне такий витвір Мін’юст? Давайте подумаємо разом, зазирнувши до проекту статуту цього об’єднання.

Як відомо, (ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян») громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Тобто одні, як от чорнобильці чи інваліди, об’єднуються для захисту своїх законних соціальних інтересів, інші, наприклад, пенсіонери, — для захисту своїх вікових інтересів, треті, наприклад, митці, — для захисту творчих інтересів. А чиї ж інтереси захищатимуть чинні та колишні депутати місцевих рад? Як гласить перший пункт ст. 2.1 статуту об’єднання, вони будуть захищати інтереси своїх членів: «і соціальні, і економічні, і творчі, і національно культурні» (словосполучення «національно культурні» наводиться з граматичною помилкою, тобто так, як у проекті їхнього статуту).

Тож від скромності ініціатори цього об’єднання не помруть. Вони себе зарахували і до знедолених, і до творців, і до діячів національно-культурного фронту. Автори статуту завбачливо списали ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян», записавши в нього одразу всі можливі випадки об’єднання громадян (у даному разі — бідних депутатів). Але мета засновників об’єднання не обмежується демонстрацією їхнього непересічного інтелекту.

Головна мета — захист своїх інтересів. А від кого члени цього об’єднання захищатимуть власні інтереси? Та, мабуть, від себе самих. Не вірите? То подивіться, якими проблемами мають опікуватися депутати всіх рівнів відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Вони якраз і мають захищати не так свої інтереси, як інтереси своїх територіальних громад. Можливо, вони пішли ще далі? Може, вони так перейнялися турботою про добробут членів громад населених пунктів, де вони є депутатами, що вирішили не обмежуватись звичайним виконанням своїх законних обов’язків. Вони вирішили ще й об’єднатися в організацію для того, щоб впливати на самих себе для більш результативної власної депутатської діяльності. Аж дух перехоплює від такої жаги засновників об’єднання творити для людей добро!

Невже цим «творцям» для захисту прав громад не вистачає владних повноважень, делегованих їм народом згідно із законодавством?

Серед засновників об’єднання — секретар Київради

В. Яловий, заслужений юрист України В. Головач. А майбутня юридична адреса утворення — Хрещатик, 44. Тут розміщена заснована В. Головачем юридична фірма «Аналітик», котра отримала офіс у центрі столиці, коли Головач був депутатом Київради та помічником міського голови О. Омельченка. Навіть не кожному народному депутату вдається отримати у приватну власність будівлю на Хрещатику та ще й із рестораном «Козацька втіха» на додачу.

Зазирнемо ще раз до статуту об’єднання. Можливо, там є якісь донині невідані зобов’язання, які беруть на себе члени об’єднання і від виконання яких нам усім аж дух заб’є. Але ж ні! Нічого такого сенсаційного не проглядається. У ст. 2.1. статуту записано, що основною метою діяльності об’єднання є захист конституційних прав територіальних громад для здійснення місцевого самоврядування, сприяння розвитку і зміцненню української держави, демократизації суспільних відносин в Україні. А основними завданнями є: сприяння становленню правової держави; сприяння зміцненню місцевого самоврядування; забезпечення обміну досвідом діяльності органів місцевого самоврядування; сприяння в організації взаємодії депутатів місцевих рад та ін. Чому ж депутати не можуть виконати ці функції через ради, постійні комісії рад, виконавчі органи місцевих рад? Якщо вони не в змозі вирішити ці питання в рамках влади, до якої вони належать як депутати, то нехай про це і заявлять, звільнять добровільно місця у владі на користь тих, хто спроможний захистити інтереси громадян. Самі ж нехай створюють позавладні організації або пишуть заяви про вступ до існуючих об’єднань і там відстоюють усі інтереси.

Але, гадаю, не ці благородні цілі ставили засновники об’єднання. Якщо уважніше придивитися до положень проекту статуту, то їхні справжні наміри стають зовсім прозорими. Візьмемо хоча б таке завдання об’єднання, як здійснення благодійницької діяльності, спрямованої на розв’язання соціально-економічних потреб територіальних громад та членів об’єднання. Що в цій діяльності буде пріоритетним, здається, можна собі уявити — це задоволення потреб членів об’єднання, а швидше за все — керівних його членів.

Інше завдання теж не викликає сумнівів щодо щирості засновників об’єднання, а саме: об’єднання «створює установи та організації, засновує підприємства, необхідні для виконання статутних цілей». Невже чинні та й колишні депутати все зробили для забезпечення ефективної роботи існуючих державних чи комунальних підприємств? Невже вони всіма правдами та неправдами не «приватизували» землі, будинки та інші об’єкти? Та вони пішли далі: подавай їм ще на законних підставах підприємства, які працюватимуть для забезпечення потреб членів об’єднання, тобто депутатського корпусу.

Заслуговує на увагу ще одна мета діяльності об’єднання. Це заснування засобів масової інформації. Муніципальних ЗМІ вже замало для чинних депутатів, подавай їм власні для розв’язання «інших» завдань.

Подальший аналіз статутних положень підтверджує зацікавленість організаторів (засновників) об’єднання у його створенні. Взяти хоча б таку функцію об’єднання, як визначення порядку здійснення права власності на майно об’єднання, порядку його використання та інше, пов’язане з власністю. Національна рада об’єднання (читай: керівництво) створює фонди, визначає їх обсяги та затверджує положення про них. Дуже цікаво. Самі керівники об’єднання створюють фонди та правила їх використання. Крім того, вони ще й затверджують річний бюджет об’єднання. Не з’їзд, а національна рада — тобто керівництво. Ось, гадаю, в чому полягає одна із прихованих цілей утворення об’єднання.

А здійснення функцій управління майном і коштами об’єднання та затвердження зведених кошторисів витрат за напрямами діяльності покладається на центральний виконавчий комітет об’єднання — тобто ще ближче до його засновників.

Далі — ще тепліше. Для здійснення поточної фінансово-господарської діяльності об’єднання може утворюватися дирекція об’єднання. Тобто для всіх засновників знайдуться в об’єднанні тепленькі місця, пов’язані з фінансово-матеріальними ресурсами.

Цікавим у статуті об’єднання є і розділ «Майно та кошти Об’єднання». Об’єднання може мати все (як у Греції): рухоме і нерухоме майно, землі, валюту — свою та іноземну, інтелектуальну власність. Це вже держава в державі! Звідки ж усе це добро може взятися? Це вже повинно зацікавити не лише пересічного громадянина, а й правоохоронні органи. Адже, по-перше, це будуть приховані кошти від небідних засновників і, швидше за все — майно держави, як і передбачає стаття 21 Закону України «Про об’єднання громадян», де сказано: «Об’єднання громадян набуває права власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою». А хто ж у державі буде вирішувати питання про передачу об’єднанню майна, землі, коштів? Чи не самі ж місцеві органи влади, представники якої є членами об’єднання? Саме на це, схоже, і розраховують засновники об’єднання.

Ще одне з джерел надходжень до бюджету об’єднання —пожертвування громадян, підприємців та інших. А що це таке за існуючої системи влади, ми всі добре знаємо.

При всьому цьому відсутні жодні законодавчі обмеження щодо одержання коштів громадськими організаціями! Та ще й не треба звітувати (як це мають робити політичні партії) про те, скільки і від кого отримано коштів. До того ж, згідно зі ст. 8 Закону України «Про об’єднання громадян» Верховна Рада України встановлює пільги стосовно оподаткування доходів за окремими видами господарської або іншої комерційної діяльності об’єднань громадян, створених ними установ та організацій, заснованих підприємств, затверджує перелік всеукраїнських громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу. На це, гадаю, й розраховували засновники об’єднання, називаючи об’єднання всеукраїнським. (Тепер зрозуміло, чому слово «всеукраїнського» на початку було підкреслено?). Крім того, в депутатів зберігається членство в організації навіть після відставки. А це непогане майбутнє на всі часи, за будь-якої влади. Ось ті головні мотиви, що, на мою думку, спонукали керівництво Київради (у складі якої 90 відсотків депутатів — мільйонери) створити громадську організацію «Всеукраїнське об’єднання депутатів місцевих рад».

Якщо називати речі своїми іменами, то це не що інше, здається, як неприкрита спроба легалізації корупції в депутатському корпусі, намагання закріпити кругову поруку між «старими» і «новими» слугами народу. Протягом депутатського терміну вони не дуже переймаються розв’язанням проблем киян. Зате готують для себе теплі місця на випадок, коли їх не оберуть на наступний термін. Адже в новоспеченій організації термін їхньої діяльності — необмежений. Імовірно, що в майбутньому вони зініціюють створення і політичної партії з аналогічним завданням (з прицілом на участь у виборчому процесі). Ще, як на мене, ця організація нагадує «масонську ложу» для депутатів. Тим паче що цю структуру очолює Володимир Яловий — сумнозвісний шевальє, кавалер ордена святого Станіслава... Правда, масони діють латентно (приховано), а Яловий і Ко діють відкрито. Ганьба, панове «слуги народу»!

Дивує той факт, що створення такої сумнівної громадської організації поки що не отримало нищівної критики у ЗМІ і в суспільстві загалом. Особливо треба дуже замислитись над цим нашому Міністерству юстиції: чи варто реєструвати такого монстра, яким хоче стати «Всеукраїнське об’єднання депутатів місцевих рад». Варто замислитися над цим і уряду та особисто Президенту України: чи можна навіть вести мову про створення в Україні такої громадської організації. Крім того, настав час провести ревізію «прихватизованої» власності в Києві. На жаль, ця «найвільніша економічна зона» досі залишається безконтрольною з боку Президента України.

Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ, голова демократичного об’єднання «Українська Національна Рада».