Парламент переніс розгляд законопроекту «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у першому читанні на 1 листопада через неузгодженість позицій профільного комітету з Кабінетом Міністрів.

Два законопроекти і дві постанови Верховної Ради до останнього моменту тримали під сумнівом приватизаційний конкурс з продажу левової частки акцій ВАТ «Криворіжсталь».

Жінка — це завжди якісь крайнощі. Моя дружина покинула дивитися мильні серіали, зате тепер переглядає геть усі випуски політичних теленовин. Підозрюю, що не її одну цікавило на тижні, чому уряд і Комітет ВР з питань бюджету так і не порозумілися. Бо ідеальних бюджетів не буває — пробував було відбутися я, але вона вимагала більшого. Бо його головні орієнтири базуються на припущеннях і прогнозах, у які важко повірити. Ну не вірю я, що середньорічні ціни на нафту наступного року буде збережено на рівні нинішнього — не мрійте. І що Україна вступить до СОТ ще до кінця поточного року — не встигне. І що інвестиційний клімат пожвавиться так швидко, як ми того хочемо — забракне креативу. До слова, гостра нестача інвестицій у засоби виробництва поряд з несприятливою світовою кон’юнктурою стала найбільшим гальмом економічного розвитку цього року. А через це (і важкі інфляційні хмари над головами) не вірю в очікувані результати: темп зростання реальних валових доходів суспільства на 6 відсотків, промисловості — на 9,5, валової продукції сільського господарства — на 3,3. Навряд чи йме віри в них і прагматичний міністр фінансів Віктор Пинзеник, для якого збереження дефіциту держбюджету в межах двох відсотків і зниження податкового тиску на суб’єктів господарювання — принципові позиції. Бюджетний комітет Верховної Ради пропонує три відсотки за рахунок збільшення видатків на збереження соціальних стандартів населення, підтримку базових галузей промисловості і сільського господарства. Стандарти плачевні: 36,5 відсотка громадян отримують зарплату, нижчу за прожитковий мінімум, 25 — нижчу за мінімальну. Підтримка базових галузей мізерна: сільське господарство цього року не матиме достатнього фінансового ресурсу для продуктивного відтворення потужностей наступного року. Виробництво зерна — збиткове. Тим часом, якщо збільшувати дефіцит бюджету, це означає знову позичати за кордоном на прожиття, що може призвести до появи боргової піраміди або до нерівноваги на міжбанківському валютному ринку.

Це шлях до інфляційного виру, з якої країна може вибиратися не один рік. Моя дружина від телевізора повідомляла мені, що вже падаємо: мовляв, дорожчає вже не лише проїзд у таксі, а й борошно. Жінки завжди уособлюють крайнощі, але хто зна, добре це чи погано?..

Цікавлюсь у неї, чи продала б вона «Криворіжсталь»: «А скільки ця курка несла яєць до того, як за неї взялися олігархи?» Відповідаю, що з 2000 року комбінат працював прибутково. 2003-го, коли робоча група Мінпромполітики узялася готувати комбінат до продажу, рентабельність його продукції перевищувала 20 відсотків, до бюджетів усіх рівнів він перерахував близько 900 мільйонів гривень, ще більше витратив на технічне переозброєння основних фондів. Розрахувався за кредитами, які брав у попередні роки. Моя крайність сміється: «То, виходить, зарізали курку, злякавшися чуток про пташиний грип?!» Мені важко відповісти, бо я знаю, як усе відбувалося і як нерозривно успіхи меткомбінату пов’язані зі світовими цінами на металопродукцію і сировину, з офшорними схемами розподілу прибутків. Ти дарма, кажу, недооцінюєш небезпеку пташиного грипу, але вона вже заспокоїлася, переклацнувши на інший телеканал...

Я мимоволі прислухався до міністра АПК Олександра Баранівського, який саме запевняв, що уражена пташиним грипом свиня більш небезпечна за перелітну качку. Добре, що хоч свині не літають, промайнуло: тепер, чого доброго, усі свині підуть під ніж і на базарні прилавки. І не всяка птиця долетить до середини Дніпра через шестимісячний мораторій на імпорт її м’яса. А що далі? Далі моя дружина сповістить від телевізора, що знову підскочили ціни на м’ясо...