Світ врятує духовність

Україна, яка є невід’ємною частиною Європи, скоро стане повноправним членом європейського співтовариства — таке сподівання висловив Папа Римський Бенедикт XVІ під час зустрічі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином, котрий відвідав Італійську Республіку з дводенною робочою поїздкою.

За словами прес-секретаря глави українського парламенту Ігоря Сторожука, під час бесіди Папа Римський і Голова Верховної Ради обговорили релігійну та міжконфесійну ситуацію в Україні. Керівник українського парламенту наголосив, що на законодавчому рівні в Україні забезпечено рівні права для представників різних конфесій.

У неділю Володимир Литвин узяв участь в урочистому Папському богослужінні у присутності членів священної колегії на площі біля собору Святого Петра у Ватикані, присвяченому завершенню процедури канонізації (проголошення святими) двох наших земляків — римсько-католицьких священнослужителів — архієпископа Йосипа Більчевського (1860—1923) та отця Зигмунта Гораздовського (1845—1920). У червні 2001 року під час поїздки Папи Римського Іоанна Павла ІІ в Україну цих священиків було беатифіковано, тобто зачислено до лику блаженних. А рішення про канонізацію наших співвітчизників було прийнято 24 лютого 2005 року. До лику святих Вселенської церкви їх зачислено особисто главою Римсько-католицької церкви Папою Бенедиктом XVІ.

Пастирська діяльність цих священиків, поляків за національністю, була пов’язана зі Львовом, де вони служили й проповідували Боже слово на початку ХХ сторіччя. Йосип Більчевський був Львівським Архієпископом Митрополитом. Він народився 26 квітня 1860 року у Віламовицях біля Кентів у Західній Галичині, яка тоді належала до Австро-Угорщини, у бідній землеробсько-ремісничій родині. Закінчив Духовну семінарію в Кракові, де й був висвячений на священика. Потім працював професором догматики, деканом богословського факультету та ректором Львівського університету. У 1900 році став Святішим Отцем Левом ХІІІ Львівським Архієпископом Митрополитом. Архієпископ Й. Більчевський не лише фінансував костели та каплиці, а й опікувався освітою, творив справи милосердя, користувався великою повагою у людей усіх віросповідань, обрядів і національностей, проповідував єдність, злагоду та мир. Під час його пастирювання на Галичині не було істотних національних чи релігійних конфліктів.

Отець Зигмунт Гораздовський багато допомагав знедоленим, за що його називали «батьком убогих», «отцем злиденних». 1871 року він став священиком і розпочав доброчинну діяльність. Майже 40 років служив у парафії св. Миколая у Львові, відкрив притулки для убогих, хворих, інвалідів та невиліковно хворих, а також «Народну кухню», в якій харчувалися робітники, студенти, діти та убогі. З ініціативи отця Зигмунта у Львові відкрився інтернат для бідних студентів, а також заклад для самотніх матерів і покинутих немовлят.

«Особисто для мене це було незабутнім явищем, — поділився Володимир Литвин своїми враженнями від участі в урочистій месі в інтерв’ю радіо «Ватикан». — Світ врятує духовність, і кращі людські якості повинні бути поставлені для служіння людям, народам, країнам».

Під час візиту Голови Верховної Ради України до Італії також відбулися робочі зустрічі Володимира Литвина з Cекретарем держави Ватикан у справах відносин із державами Джованні Лайоло та головою Палати депутатів парламенту Італії П’єром Казіні.

Під час бесіди з Дж. Лайоло В. Литвин наголосив, що на законодавчому рівні в Україні забезпечено права понад шести мільйонів віруючих римсько-католицької та греко-католицької церков. І запевнив, що український парламент і надалі вдосконалюватиме закони, щоб права віруючих усіх конфесій, а також права всіх громадян усіх національностей і віросповідань в Україні були рівні й гарантовані. А під час розмови з італійським колегою — головою Палати депутатів парламенту Італії — обговорювали поглиблення співпраці на парламентському рівні. В. Литвин зазначив, що між українським та італійським парламентами встановлено ефективні, ділові й конструктивні відносини. А тепер треба відпрацьовувати конкретні кроки та справи для активізації міжпарламентської складової співпраці.

Лех другий

Лех Качинський — новий президент Польщі. Такий результат другого туру виборів у цій країні, який відбувся минулої неділі. Переможець, член партії «Право і справедливіcть», яка виграла нещодавні парламентські вибори, набрав 54,47 відсотка голосів. Його супротивник, лідер партії «Громадянська платформа» Дональд Туск отримав підтримку 45,53 відсотка виборців. Обидва претенденти представляли праві сили польського політикуму. Тому ще напередодні другого туру було зрозуміло, що ліво-центристські партії на чолі з Александром Квасневським, які останні десять років були при владі, втратять усі ключові державні посади. Явка на виборах становила 50,91 відсотка.

Президентські вибори у Польщі чимось нагадували українські. Так само, як і в нас, результати голосування виявили, що симпатії заходу та півночі країни належать Дональду Туску, а схід та південь віддали перевагу Леху Качинському. Однак, на відміну від «українського варіанта», перемога Туска у «своїх» регіонах не була абсолютною. Як твердять польські експерти, головну роль у перемозі Качинського відіграла підтримка сільського населення країни. Якщо Дональд Туск під час передвиборної кампанії виступав за лібералізацію економіки Польщі, робив ставку на розвиток бізнесу, то Лех Качинський обіцяв розширити бюджет соціальних програм, підтримати бідні верстви населення. Мешканцям польського села (а це близько 40 відсотків населення країни) такі дещо популістські тези про збільшення виплат за соціальними програмами, звичайно, сподобалися більше. Звідси інша вісь поділу виборців: село підтримало Качинського, а місто — Туска. Приміром, у Малопольському воєводстві переміг Лех Качинський, а в столиці регіону, Кракові, — Дональд Туск.

Відповідаючи на запитання «Газети Виборчої», якою буде його закордонна політика, Лех Качинський відповів: «Я не хочу конфліктів. Я хочу добрих відносин з усіма сусідами: Німеччиною, Росією, країнами Вишеградської групи і, передусім, США. Водночас президент Польщі зобов’язаний оберігати польські інтереси, і власне це я збираюся робити». Стосовно України нова польська влада, очевидно, продовжуватиме політику добросусідства та лобіювання наших інтересів у Євросоюзі. Проте Лех Качинський навряд чи стане таким активним адвокатом України в ЄС, яким був Олександр Квасневський.

Маргарита СОКОЛОВСЬКА.