Україна — член одного з найбільших та найстаріших об’єднань континенту — Ради Європи. Проте, схоже, поки що більше Рада Європи цікавиться Україною, ніж навпаки. Бо ми часто забували запитати себе: «А чим Рада Європи допомогла Україні?».

Це та інші запитання «Голос України» поставив члену української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи голові Української народної партії Юрію КОСТЕНКУ:

— Членство у Раді Європи сприяло підтримці та розвитку демократії. Це стосується передусім правової допомоги. Згадайте, приміром, дуже складний процес ухвалення Конституції України. Саме Венеціанська комісія та її застереження допомогли багато в чому уникнути повторення норм Конституції Української РСР в Основному Законі незалежної України (згадані висновки Венеціанської комісії були зроблені 1995 року на прохання Ради Європи. — Авт.).

Цей факт — штрих того, як ПАРЄ через правову допомогу Україні істотно сприяє розвитку демократії. Я не кажу про такі речі, як необхідність прийняття Цивільного процесуального кодексу, проведення судової реформи, дотримання прав людини, свободи слова. Всі рішення ПАРЄ тією чи іншою мірою змушували український парламент і уряд дотримуватися європейських норм. Через заохочення держави до демократичних процесів ця організація сприяла розвитку української демократії.

— Чи не стануть контроверсійні пункти політреформи причиною критики з боку Ради Європи?

— Уже ухвалена резолюція містить положення, яке зобов’язує Україну переглянути ці норми. Але Рада Європи лише рекомендує. Як парламентарій, можу сказати, що у Верховній Раді нинішнього скликання немає потенціалу для зміни цих норм.

— Положення ухваленої під час останньої сесії ПАРЄ резолюції стосовно виконання Україною своїх зобов’язань свідчать, що наша країна все ще далека від демократичних стандартів. Чи є у нас якась, скажімо, «дорожня карта» виконання обіцянок перед Радою Європи?

— Україні ще треба пройти дуже довгий шлях до європейської демократії. На жаль, глибинних причин, чому ми сьогодні такі далекі від Європи, ніхто не вивчав і не аналізував. Я, як депутат усіх скликань, можу стверджувати, що відсутність у Верховній Раді в усі роки незалежності демократичної більшості призвела до того, що ми маємо надзвичайно складне законодавство. На його основі не можна збудувати демократію. Це стосується таких визначальних сфер, як судова система, що залишилася не реформованою; прокуратура, яка сьогодні здійснює каральні функції, а не стежить за дотриманням законодавства і захищає права людини тощо.

Тому перше, що треба робити, це привести у відповідність до європейських стандартів українське законодавство. Нагадаю, сьогодні лише два відсотки наших законодавчих актів кореспондуються з європейськими.

— Як змінився за останні десять років у Страсбурзі імідж України?

— На моїх очах відбувалася (не лише у ПАРЄ) зміна ставлення до української державності. Спочатку нас ніхто не хотів сприймати. Хоча формально визнали одразу. Всі вважали Україну частиною Росії. До того ж дуже активно проти нас велася інформаційна війна. Пригадую, щойно було проголошено незалежність, як Україну почали порівнювати з дикуном з ядерною булавою, бо ми успадкували третій за потужністю ядерний потенціал у світі. Потім, коли ми ядерну зброю віддали (до речі, за безцінь) Росії, почали лякати весь світ вибухом Чорнобиля. Київ розв’язав і цю проблему. Опісля почали розповідати, що Україна — найкорумпованіша у світі держава. У відповідь на все це хочу відверто сказати — так, у нас є багато проблем, але якщо порівнювати Україну з іншими державами світу, то можна ствердити, що всі перелічені питання штучно перебільшено.

Тому негативний імідж України був присутній і в страсбурзькому залі. Розгляд будь-якого питання віддзеркалював швидше нерозуміння депутатами ПАРЄ того, що таке Україна і які у нас відбуваються процеси. Але з року в рік ступінь ваги України на пострадянському просторі зростав. Це дало змогу ухвалювати об’єктивніші резолюції. Остання з них повністю відображає сучасні реалії.

Розмову вела Маргарита СОКОЛОВСЬКА.