Григорій Суркіс: «Увесь колишній Союз вболіватиме за Україну»

Шановні читачі, ми, як і обіцяли, провели «гарячу лінію» з народним депутатом України, президентом Федерації футболу України, членом Виконкому УЄФА Григорієм Суркісом. Більше години наш гість відповідав на численні дзвінки читачів і спілкувався з великою групою колег-журналістів із друкованих та електронних ЗМІ столиці. Григорій Михайлович не ухилявся від жодного з гострих запитань, що стосувалися не тільки футболу, а й політики, парламентського життя, соціальних і спортивних проблем.

— Які найголовніші завдання стоять перед Федерацією футболу України?

— Діяльність національної асоціації багатогранна і багатофункціональна: ми опікуємося не тільки розвитком професійного футболу, а й аматорського, дитячого.

— Настала пора виборів в Україні і часто з’являються питання в мас-медіа, що СДПУ(о) співробітничатиме з БЮТ. Чи можливі інші політичні конфігурації? — запитує читач із Києва.

— Нинішня тема нашого діалогу — не політичні питання. Але я відповім: неможливо сказати «неможливо» в політиці. Сьогодні СДПУ(о) не розглядає питання стосовно співпраці з БЮТ на парламентських перегонах.

Директор середньої школи № 2 з Тернопільщини:

— Є недобудований басейн. Здається, є таке положення: коли 70 відсотків об’єкта готові, то у 2005 році він має бути завершений.

— Напишіть мені, будь-ласка, листа, як народному депутату України, і я допоможу вирішити цю проблему.

— Григорію Михайловичу, заразом таке запитання: а чи не можна до нас у школу «підкинути» пару м’ячів?

— Жодних проблем. Ми вам «підкинемо» навіть не пару м’ячів, а пару десятків. І не тільки футбольних, а й волейбольних, баскетбольних і гандбольних, щоб хоч трохи компенсувати вам ті кошти, що ви їх витратили на цей телефонний дзвінок. Тільки залишіть свої координати.

— Федерація футболу України виконала обіцяне: в країні вже понад 400 універсальних майданчиків із штучним покриттям. Чи з’являтимуться такі осередки в регіонах і надалі? Чи продовжуватиме цю потрібну місію Федерація футболу?

— Коли формувався бюджет 2005 року, точніше, вносилися в нього зміни, наша фракція в парламенті висунула вимогу уряду — це була вимога продовжити цю програму. Якщо минулого року ми побудували ці майданчики — не було жодної бюджетної гривні, ми довели, що можливо із залученням позабюджетних коштів побудувати 400 багатофункціональних майданчиків. Ми переконали уряд. І 20 мільйонів гривень було виділено на Міністерство молоді та спорту.

Сьогодні можна констатувати — жодного майданчика, окрім тих, що збудували ми, поки що не введено, проведено тендер і до кінця року, мабуть, ті люди, які виграли цей тендер, зможуть здійснити цю, на мій погляд, важливу програму і побудувати на 20 мільйонів гривень таких майданчиків. Виконання цієї програми не залежить від Федерації футболу.

— Григорію Михайловичу, майданчики це добре. Але крім майданчиків потрібні фахівці, потрібні змагання. Є розроблені програми для цього?

— Недоречно говорити, що ми не опікуємося підготовкою фахівців. В країні близько 22 тисяч шкіл, в яких працюють 32 тисячі вчителів фізичної культури і спорту. І з 2001 року ми маємо 20 тисяч фахівців. Є у Дніпропетровську і Києві курси підготовки цих фахівців.

— Чому, як ви гадаєте, Віктор Ющенко не ходить на футбол? Як президент Федерації футболу ви організовуватимете тури для вболівальників до Німеччини? Чи можна буде організувати квитки?

— Мені легше відповісти на будь-яке запитання, крім першого. Можна любити чи не любити футбол або інший вид спорту. Віктор Андрійович, коли ще не був президентом, не завжди відвідував матчі з футболу. Сподіваюсь, піднесення, яке нині в країні, увага до футболу і успішний виступ нашої збірної, на який, загалом, багато хто з наших професіоналів не розраховував, знайдуть відгук у Президента, і він захоче підтримати свою команду.

Тепер про тур. Сьогодні ще не сформовано політику і філософію ФІФА стосовно надання певної кількості квитків, не погоджено політику стосовно федерацій щодо реалізації квитків. Ми не можемо сьогодні абсолютно впевнено говорити про те, яка буде кількість квитків, яку кількість уболівальників і фахівців ми зуміємо повезти на мундіаль. На сто відсотків ця програма запрацює, щойно ми отримаємо інструкцію ФІФА, і ми, безперечно, доведемо її до всіх бажаючих. Дуже хотів би, щоб квитки, які буде виділено ФФУ, щонайбільше придбали українські вболівальники. Але маємо вже з колишнього Радянського Союзу 10-15 тисяч заявок. Колишній Союз представлятиме лише Україна, на жаль, с одного боку, а з другого — всі вболіватимуть лише за Україну. Тому спробуємо зробити так, щоб універсально було розроблено програму, щоб усі, хто зацікавлений підтримати команду й має таку фінансову можливість, потрапив до Німеччини.

— Квитки можна брати через федерацію?

— Квитки можна купувати не через федерацію. Цим займатиметься який-небудь комерційний агент. Про це буде повідомлено.

Я завершу відповідь на запитання про спортивні майданчики.

Федерація футболу проводить кілька десятків спортивних змагань. Передовсім це дитячо-юнацька футбольна ліга. Вона поділяється на вищу і першу. Друге, то змагання на призи «Шкіряний м’яч», товариства «Колос». Уроками футболу займаються майже 2 мільйони школярів. Майже мільйон проводять старти на приз «Шкіряний м’яч». Більш як 800 тисяч школярів, це дівчатка і хлоп’ята, беруть участь у змаганнях на призи товариства «Колос», які проводяться спільно з федерацією футболу і з ініціативи ФФУ. Я переконаний, що це — далеко не повний перелік. Проводяться змагання під час літніх канікул, найкращі шкільні колективи вивозять, зокрема до Закарпаття, протягом кількох років. Ми чимало робимо, щоб наші діти були зацікавлені й зайняті футболом передусім. Для того, щоб вони зростали здоровими і любили футбол. Ми бачимо в цьому найголовнішу нашу функцію. Можна скільки завгодно говорити про проблеми сиріт и безпритульних, але якщо йдеться загалом про становище українських сімей і батьків цих дітей, то ми повинні не тільки розмовляти, але й діяти. Не всі батьки мають можливість повною мірою піклуватися про дітей, щоб вони не залишалися на поталу вулиці. Вкрай важливе наше соціальне завдання ми бачимо в тому, щоб хлопці й дівчата у перспективі стали не обов’язково професіональними футболістами чи спортсменами, а фізично здоровими, гідними громадянами. Тут ідеться ще й про патріотичне виховання. Вони вчаться поважати традиції вчителів і батьків.

— Фахівці кажуть, що найближчого резерву у збірної України немає. Що є обмежена кількість гравців, яких можна залучати. Рівень їхньої майстерності не відповідає вимогам сьогодення.

— Можливо, з точки зору технічного оснащення ми — ще не бразильці. Щодо резерву то Блохін в останньому товариському матчі з Японією задіяв двох молодих гравців віком до 20 років — Олександра Яценка та Олександра Максимова. Вони майже 4 роки грали разом, тренувалися в академічній групі Павла Яковенка. Це був перший творчий експеримент. І ми бачимо, що наша молодіжна збірна, за яку вони виступають, здолала всі перешкоди і вийшла до плей-оф, де виборюватиме 12 і 16 листопада у матчах з командою Бельгії право виступати наступного року в Фіналі чемпіонату Європи. А це, між іншим, — ще й право взяти участь в Олімпійських іграх. Коли хтось каже, що в нас нема талановитої молоді, то це не відповідає дійсності. Вона у нас є.

— Чи існує на всіх рівнях — збірних, клубних команд — така посада, як психолог? Хтось мав би готувати команду не лише фізично, а ще й психологічно. Складається враження, що наші починають тремтіти за тиждень до початку гри із зарубіжними суперниками.

— Справа Федерації футболу — зробити все належне, щоб інститут національних збірних функціонував у пристойному режимі: харчування, проживання, екіпірування і багато іншого. Тепер — про психолога. Наприклад, великий маестро Лобановський завжди був проти цього. В київському «Динамо» ніколи не було психолога. Був сам головний тренер. Вважаю, що психологом національної збірної є сам Олег Блохін. За весь час, що я спілкувався зі збірною, та атмосфера, яка нині є в національній команді, — найкраща. Блохін каже, що він не хоче повторити Лобановського. Він хоче використати той досвід, який як гравець, як тренер отримав від Лобановського, але йти своїм курсом. Блохін створив чудовий мікроклімат. Шевченко каже: я сьогодні можу порівняти Блохіна з Анчелоті, Дзакероні. З тими фахівцями, які вигравали Скудето. Стосовно клубного футболу. ФФУ не може впливати на те, щоб вводити психолога до команд.

— Я телефоную з Німеччини. У нас тут велика діаспора. Чи будуть розповсюджуватися квитки для нас?

— Переконаний, що ви, хто проживає в Німеччині, всі підтримуватимете українську збірну. Стосовно квитків. Поки що не знаю, скільки квитків ФІФА виділить кожному фіналісту. Але це питання прес-секретар Федерації футболу пан Ніконенко візьме на контроль. У мене до вас прохання: будь-ласка, напишіть листа федерації футболу України, телефон 044-209-14-24. Телефонуйте. І ми, безперечно, враховуватимемо ваші прохання.

— Чи вже відомі міста, де гратимуть українські футболісти?

— Звичайно, ні, адже лише 9 грудня відбудеться жеребкування груп. І от тоді можна буде продовжити цю тему.

— А як розподілятимуться квитки?

— Усе буде прозоро. Можливо, навіть, через Інтернет продаватимуться квитки. Є трохи туроператорів, які мають досвід. Ми віддаватимемо перевагу не з погляду навіть комерційного, а з точки зору створення найкращих умов. Щоб уболівальники були забезпечені не тільки квитками, а й культурною програмою. Плануємо у тому місці, де дислокуватиметься наша збірна територіально, відкрити український футбольний дім. Там будуть наш посол, консул. Туди регулярно приїжджатимуть головний тренер, його асистенти, футболісти. Вони спілкуватимуться з представниками ЗМІ і з уболівальниками обов’язково.

— Профспілки вимагають підвищення прожиткового мінімуму до 1000 гривень. Це реально, як ви гадаєте? Друге запитання. Чому ви голосували за заборону приватизації «Криворіжсталі»? (Дзвінок з Києва)

— Я вам скажу відверто, що недоречно сьогодні, коли ми обговорюємо питання суто футбольні, торкатися питань приватизації «Криворіжсталі» чи підвищення мінімальної заробітної плати. Профспілки мають бажання. А ми можемо це підтримувати. Але під час обговорення бюджету на наступний рік ми повинні виходити з орієнтирів тих маяків, які є в економіці. Безперечно, слід констатувати, що результатом дій минулого уряду було підвищення цін на продукти першої необхідності. Хоча зросли мінімальна заробітна плата та пенсії. Але інфляція та підвищення цін з’їли всі ці надбавки. Виходячи з цього, безумовно, потрібно підвищувати мінімальну заробітну плату.

Ми ще раз наголошуємо на тому, що тільки побачивши, які чинники закладатимуться урядом до бюджетної резолюції на наступний рік, ми матимемо відповідні орієнтири. Скажу, що обома руками підтримуватиму не популістські пропозиції, а справді наші спільні побажання підвищити мінімальну заробітну плату.

Стосовно «Криворіжсталі». Говоритиму відверто про те, чому підтримав постанову про заборону приватизації «Криворіжсталі». Мільярд гривень, або навіть два мільярди сьогодні — це потрапити в полон якихось мрій. Адже коли приходить іноземний інвестор, він не думає ані про соціальну сферу, ані про дитячі садочки, ясла тощо. Це його не турбує. Взагалі, ми повинні робити все, щоб з нашої країни не зробили сировинний придаток до великих і потужних сталевих монополістів — індусів, навіть французів, об’єднаних з українською індустріальною групою. Вважаю, що сьогодні приватизація «Криворіжсталі» (обов’язково за пристойну ціну) може бути доречна лише тоді, якщо ми конкретно знатимемо, хто буде опікуватися соціальною сферою підприємства. Ми знаємо, що індуси приходили до Східної Європи, зокрема, Польщі, інших країн, скуповували за досить пристойними цінами підприємства, а потім їх закривали.

На «Криворіжсталі» сьогодні працюють, тисячі людей. То скажіть, будь-ласка, що буде з ними? Важливий ще один момент: щоб і надалі ми створювали конкурентоспроможний продукт. А поки що я переконаний: якщо західні покупці придбають «Криворіжсталь», то буде лише вторинний перерозподіл. Отак коротко я намагався відповісти на ваші запитання.

Однак я вважаю, що ті стратегічні підприємства, які сьогодні є в країні і приватизовані, повинні підніматися разом з нашими, якщо хочете, крупними бізнесменами. Я вам скажу: так, іще в 90-і, коли вся наша промисловість майже не існувала, то разом з державою в період стагнації ці люди брали на себе певні зобов’язання — піднімати рівень цих підприємств. І вони вистояли гідно. Здійснили технічне переоснащення підприємств, підвищили рівень конкурентоспроможності, дали заробітну плату і багато чого іншого.

Ми взагалі експортно незалежна держава. Але разом з тим, коли влада була змушена віддати ті підприємства, як то кажуть, нашим олігархам, вона зробила певні помилки разом із ними. І от — олігархи стали ворогами народу. А я вважаю, це не вірно, коли держава нехтує національним капіталом, тими людьми, які створюють робочі місця, опікуються соціальною сферою. Сама філософія держави повинна дати імпульси саме нашим співгромадянам на те, що це не вороги, а такі само люди, як усі інші. Вони мають трішки більше чи то досвіду, чи підприємницького хисту, вони зробили щось таке, на що неспроможні інші. Але вони наповнюють державний бюджет, створюють конкурентоспроможність і на зовнішніх ринках, і на внутрішньому. Впевнений в тому, що основне слово саме за нашими співгромадянами, як їх називають, акулами великого бізнесу. Вони спроможні приносити велику користь суспільству. Отака моя відповідь.

— Григорію Михайловичу, багато говорили про зведення в Донецьку суперсучасного стадіону, який буде ложкою до обіду, якщо ми виграємо право разом із Польщею проводити Євро-2012. А що робиться в Дніпропетровську, Львові? Та й у Києві зокрема. Яка подальша доля НСК «Олімпійський», стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського?

— Стосовно визначення трійки претендентів на право проведення Євро-2012. Багато що з’ясується вже 7-8 листопада на засіданні виконкому УЄФА на Мальті. Збираюся туди 5 листопада. До речі, один із наших колег — членів виконкому, пан Місуд видає там свою доньку заміж. Отже, буде оголошено трьох переможців тендеру першого етапу. Скажу відверто, що я роблю все від мене залежне, щоб довести своїм колегам: наша країна відповідає всім тім якостям, які повинна мати держава, котра претендує на перемогу в цьому тендері. Вважаю, що ми зробили певні кроки, які повинні забезпечити нам успіх на першому етапі.

Тепер про стадіон у Донецьку. Його вже почали будувати. Те само відбувається і в Дніпропетровську, де я збираюся побувати найближчими днями, щоб на власні очі побачити, які там темпи будівництва. Стосовно Львова і Києва. Якщо отримаємо право на проведення фіналу Євро-2012, то матимемо ще багато часу для підготовки і будівництва. Між іншим, стадіон у Львові є комунальною власністю, тож тут можна розраховувати на державні кошти. Обговорювати динамівську арену в Києві немає сенсу. Хоча акціонери київського «Динамо» сьогодні й перебувають у стані певного судового тиску, може, меншого, ніж протягом останніх восьми місяців, вони не відмовилися від наміру здійснити реконструкцію стадіону. Але для цього необхідне ще й зелене світло міської адміністрації. Гадаю, воно спалахне неодмінно.

Окрема розмова про Національний спорткомплекс «Олімпійський». Днями я побував на площі перед цією спорудою. Скажу відверто, дуже розчарований. Усі намагання Федерації футболу сьогодні нехтуються. Кажуть, оте будівництво перед стадіоном веде якась ірландська чи шотландська компанії. Вона, не дотримуючись проектної документації, робить усі по-своєму. Я вас закликаю (звертається до представників ЗМІ), разом з нами, де тільки можливо, наголошувати, що відбувається справжнє вбивство. Йдеться не про замах на людину. Сьогодні можна поховати унікальний об’єкт, який спроможний прийняти на своїх трибунах 83 тисячі людей. Де можна провести не тільки футбольні, а й інших спортивні свята. Вважаю, якщо найближчим часом це не буде призупинено, то я змушений буду проінформувати виконком УЄФА і добровільно відмовитися від участі в тендері, якщо Київ опиниться на межі втрати такого об’єкту. Про який фінал тоді взагалі говорити?!

Адже саме в тендерній документації, яку мі віддали до УЄФА, мі наголошуємо, що виконання всіх вимог, в тому числі й безпеки, ми гарантуємо. От і б’ємо на сполох. Звертаємося по допомогу і підтримку до всіх, хто має громадянську і патріотичну позицію. Вважаю, що жодні комерційні проекти, які здійснюються на площі біля НСК «Олімпійський», не можуть замінити державні, громадські, суспільні інтереси. Дуже прошу, допоможіть нам розібратися з цим питанням. Я, між іншим, під час годинної зустрічі колективу національної збірної з Президентом України Віктором Ющенком на футбольній базі київського «Динамо» ще раз проінформував Віктора Андрійовича про цю гостру проблему. Він, у свою чергу, дав відповідні доручення. Побачимо, як їх виконуватимуть....

— А чи висловлювався Президент про враження від побаченого в динамівському тренувальному центрі? Щось говорив про це конкретно?

— Як на мене, Президент не повинен висловлювати надмірний захват побаченим. Скажу відверто, за останні роки незалежності, окрім футбольної галузі жодна сфера нашого життя не дає можливості говорити про те, що будуються об’єкти чи реконструюються старі. Донецькі клуби «Шахтар» і «Металург», «Дніпро», київське «Динамо», «Іллічівець» (перелік не продовжуватиму) роблять поштовх у розвитку футбола. На останній зустрічі бізнесменів з Президентом України я наголошував, що ділові люди мають самоорганізуватися, не чекати, поки Президент запросить їх висловитися про якісь наміри і щось запропонує. Багато з тих, хто був на тій зустрічі, причетні й до футболу. «Металург» (Донецьк) представляв Гайдук, «Металіст» (Харків) — Ярославський, «Шахтар» (Донецьк) — Ахметов, «Дніпро» — Коломойський, «Ворсклу» (Полтава) — Живаго, «Оболонь» — Слободян, «Іллічівець» — Бойко. Не кажу вже про себе як керівника ФФУ.

Футбол у нашій країні є збитковим. А от те, що ці люди, сприяючи розвитку футболу матеріально і морально, роблять велику справу для суспільства, гадаю, особливо важливо. На тій зустрічі Президент дуже правильно сказав про те, що наші гравці, які вийшли до фінальної частини чемпіонату світу, є зразком для наслідування мільйонам наших хлопчиків і дівчаток.

Якщо хтось знайдеться, хто буде спроможний 35-40 мільйонів доларів своїх фінансових коштів виділяти на утримання «Динамо», то я гадаю, що акціонери «Динамо» зможуть розглянути це питання.

Дзвонить уболівальник із Білої Церкви із шістдесятирічним стажем, ветеран війни.

— Бажаю вам здоров’я. Ви зверніть увагу на тих футболістів, коли кутові подають. Усі збігаються до центру штрафного, а з того краю нікого немає. А то біжить, розвертаючись на 180 градусів до воріт...

— Я вам обіцяю, що сьогодні неодмінно дам відповідні установки головному тренерові, щоб він почав робити належні висновки. Я не фахівець і не знаю, яким чином виконують кутові та інші стандартні положення. Але даю слово, що ваші зауваження перекажу Блохіну.

— Кажуть, що збірна в листопаді таки не гратиме в товариських матчах?

— Це дивлячись яка збірна. Молодіжна матиме прекрасні не товариські спаринги, а два вкрай важливих матчі з Бельгією за вихід до фінальної частини Євро-2006. Сьогодні це для нас найголовніше. Щодня проводимо консультації на тему, де провести домашній матч 12 листопада? Яким чином цієї пори року забезпечити відповідний стан газону. І, чи не найважливіше, палку підтримку глядачів. Готові, не гаячи часу, вислухати й пропозиції журналістів. Грати в Києві, де прийде 2-3 тисячі глядачів, або навіть 5, вважаю, неправильне рішення. Тому не виключено, що бельгійську «молодіжку» прийматимемо в Маріуполі, де буде забезпечена підтримка 12 тисяч уболівальників. Ми бачили, який був бум у Запоріжжі під час гри молодіжної команди з албанцями.

Хоча незабаром треба буде вирушати на матч до Бельгії. Але перед цим переліт з Маріуполя до Києва, там короткочасна підготовки. Це — виснажливий графік. Але, переконаний, що чинити треба саме так.

Тепер про національну збірну. Я робив усе можливе, щоб вона в листопаді провела спаринг із Німеччиною або з Італією. Варіант з німцями автоматично відпав. Вони зустрічатимуться з Францією, яка вийшла до фінальної частини чемпіонату світу з першого місця. Але для французів була загроза другого місця. Лише тоді ми заполучили б господарів ЧС-2006 на товариську зустріч. Кілька днів тому я припинив переговорний процес з Італією, бо не хочеться бути несолідним. Олег Блохін вважає, що в цьому році з товариськими матчами потрібно закінчити. Натомість варто осмислити, проаналізувати відбірний цикл і почати готуватися до подій наступного року.

Дякую за зустріч. Нехай вам щастить.

Дякуємо за розмову.

Публікацію підготували Віктор БРАНИЦЬКИЙ, Сергій КОВАЛЬЧУК.

P. S. Коли цей матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що ФФУ відправила до оргкомітету УЄФА з проведення змагань факс. У ньому повідомлялося, що перший матч плей-оф молодіжного чемпіонату Європи за участю збірної України 12 листопада відбудеться в Маріуполі, на стадіоні «Іллічівець» (вміщує дванадцять тисяч глядачів). Початок українсько-бельгійського протистояння — о 18.00.

Нагадаємо, що поєдинок-відповідь, котрий вирішить долю путівки на фінал, призначено на 16 листопада. Місце зустрічі — бельгійське місто Локерен. Тамтешній стадіон «Дакнам» також вміщує 12 000 глядачів. Матч розпочнеться о 21.30 за київським часом.