На обговорення педагогів і чиновників від освіти Кривого Рогу, і не тільки, виношу два питання. Перше: досвід роботи неповної школи-інтернату №1 з придбання благ для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Друге: що таке оренда шкільних приміщень і хто в місті хазяїн?

З миру — по нитці...

Історія зафіксувала, як у далекому 1931-му Серго Орджонікідзе відкривав цю школу. Точніше, половину нинішньої, добудованої в 1947-му. Дивлюся на радянський монументалізм і співчуваю сьогоднішній дітворі — не так тепер будують. Низько, без колон, без розмаху. І все-таки боляче дивитися на цей будинок з вулиці — обшарпаний, згаслий, сирітський. От і безбатченків сюди поселили. Фасад школи начебто нагадує їм про їх знедолене дитинство...

Але хвала серцям і рукам працівників закладу, які зуміли максимально наблизити життя і побут дітей до сімейного вогнища. У просторих коридорах і класах вони, хочеться вірити, не почуваються самотньо. Свідчення того — симпатія хлопчиків та дівчаток до казенного, але теплого дому. Ніхто з них не тікає до опікунів, хоча вони часом поруч. Ніхто не розписує стіни, не трощить вазони з квітами, не ламає стільці. Знають: все везуть, установлюють, роблять — для них.

Годують — як у сім’ях не годували (було шість — тепер вісім гривень на день). Піклуються — деякі батьки так не піклувалися.

Цю атмосферу створили педагоги, вихователі, співробітники школи разом з інженером дитячих душ Геннадієм Бакановим. Свого часу він виховував, організовував навчальний процес, керував райвідділом освіти. Чотири роки Геннадій Іванович директорує.

А допомагає йому утримувати, облаштовувати чималі площі колектив «Криворіжсталі». Капітальні ремонти спортзалу, пральні, харчоблока; комп’ютерний клас; подарунки до свят — аж ніяк не вся благодійність.

Інший добродій — «Криворіжгаз». Його працівники також «балують» школярів подарунками-ремонтами. А нинішнього року зі школи-дев’ятирічки випустили 11 дітей, яких до останнього дзвоника газовики вели дев’ять (!) років. З першого класу школярів одягали, взували, возили на відпочинок. Замість батьків. Сьогодні випускники освоюють спеціальності, а після закінчення їх буде працевлаштовано на підприємствах «Криворіжгазу».

Як втриматися від щирого скромного «Дя-кує-мо!» на адресу чудових шефів?

...орендодавцям нащо?

Нещодавно прокурор Кривого Рогу Сергій Борисов з гордістю повідав мені, що розкрито злочин в управлінні освіти. Там, нібито, нечесно, не по-хазяйськи розпорядилися парою десятків тисяч гривень, призначених для закупівлі скла. Побувавши в школі-інтернаті №1 смію зазначити: дрібно копаєте, Сергію Семеновичу.

Зайдіть в усі дитячі заклади міста, поцікавтеся, наприклад, де що, скільки і за якою ціною здається в оренду.

Я поцікавився у головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти і науки Дзержинського району. Кому, мовляв, і за скільки здають площі школи-інтернату №1?

— Розповім і все покажу тільки після дозволу начальника, — погодилася жінка.

Усе показувати не треба — тільки документи. Я їх не побачив, пішов на орендовані метри без супровідного клерка. Шляхом опитування й огляду, як сказав би знайомий «мент», дізнався про дивні речі. На першому поверсі, після руйнування внутрішніх перегородок, робітники облаштовували приміщення... під магазин і склад. Інші кімнати використовувалися під офіси фірм. Зрозуміло, у них працюють такі самі скромні, чарівні й небагатослівні штірліци, як і в централізованій бухгалтерії. За подробицями відсилали до начальства.

Добре, що задовго до мого візиту депутат міськради Валерій Юсупов завдав клопоту своєю цікавістю, перепрошую, депутатським запитом, керівникові міськуправління освіти. Спочатку отримав махрову відписку, а на повторний запит — повне задоволення. Пан Лопатнюк докладно розписав хто і почім.

З’ясувалося, що школа-інтернат — комунальна власність, яка перебуває на балансі Дзержинської райради. Оскільки дев’ятирічка має вільні приміщення, вона здає їх в оренду відповідно до законів.

Неправда перша: школа не має жодного стосунку, як стверджує її директор, до здавання площ — з ним райвідділ освіти тільки погоджує питання. Чи погоджує?

Неправда друга: оренда здійснюється всупереч, хочеться помилитися, чинним законам. Тому що де зафіксовано право здавати комунальні метри в школі-інтернаті під стаціонарні магазини і склади? Може, там ще і горілку продаватимуть?

Приміщення площею майже 900 «квадратів» орендують дев’ять юридичних осіб: підприємці, церква. До того ж один суб’єкт платить за квадратний метр аж нуль гривень, третій-дев’ятий — максимум 4,5 гривні.

У середньому — 2 гривні. А комерційна орендна ціна у мікрорайоні, де розташована школа (центр міста) — від 25 до 75 гривень. Ось і запитує Вовочка з останньої парти: скільки благ недоодержують сироти через невміння (чи дуже своєрідне вміння) рахувати гроші криворізької громади?

Може, прокуратура відповість надокучливій дитині, котра хоче знати істину?

А тим часом мої знайомі, шановані в місті підприємці, поділилися дуже привабливою ідеєю. Вони мають намір перед владою порушити питання про оголошення конкурсу на право оренди приміщень у дитячих і оздоровчих закладах. Задум прозорий і простий: хто запропонує більшу суму і привабливішу програму дій — тому і «квадрати» в руки. Це означає, що орендар зобов’язується не лише справно платити, а й активно брати участь у житті орендодавця: спонсорувати ремонти, зміцнювати матеріально-технічну базу, поліпшувати побут тощо. Тоді, упевнений, Вовочка не ставитиме незатишних (на засипку) запитань.

Кривий Ріг

Дніпропетровської

області.