Високоповажний Борисе Іллічу!

Сердечно вітаю Вас із 70-річчям від дня народження.

У Вашій особі вшановуємо гідного продовжувача традицій українського красного письменства XІX — XX століть, мудрого державно-політичного, наукового і громадського діяча.

Прийміть низький уклін і вдячність за Ваше мужнє й безкомпромісне поетичне слово, за непоказне, але тверде й послідовне відстоювання людської гідності та почуття національної гордості. До Вас — як до уособлення громадянської незламності, творчої свободи і надзвичайної скромності — прикуті погляди спраглих за правдою і високоморальним прикладом сучасників.

Ваш розум і мудрість, щедро даровані Вам долею, не відірвалися від народних витоків, від болю і сподівань кожного співвітчизника, а тому й стали інтелектуальною гордістю українського суспільства, золотим надбанням української культури.

Яскрава зоря Вашого таланту спалахнула від вогню тисячолітніх культурницьких традицій, запалених ще в києворуську добу світочами нашої вченості та духовності. Ваше художнє слово, як і сама правда, кується у вогняному горнилі життєвих пристрастей, озиваючись до сучасників щораз новим голосом рідної землі.

Ваші «Пісня про матір» і «Сива ластівка» облетіли увесь світ, явивши вибагливій читацькій аудиторії взірець ліризму, поетичної довершеності, вишуканості та мелодійності української мови.

Вами виплекано покоління українських митців-інтелектуалів, чутливих до високих естетичних і громадянських ідеалів, непримиренних до хуторянства, пристосуванства й брутальності.

Засіяні Вами золоті зерна поезії щедро заколосилися нивою талановитих майстрів словесної творчості, вродили когортою синів, вірних отчим порогам.

В цей день, дорогий Борисе Іллічу, сердечно бажаю Вам творчого натхнення й життєвої снаги, поетичного розмаю в серці.

Нехай любов шанувальників Вашого таланту зігріває Ваше серце, освітлює шлях возвеличення рідного слова і рідного народу.

Щиро Ваш Володимир ЛИТВИН, Голова Верховної Ради України.