Якщо простежити за подіями в Україні, то складається враження, ніби наша влада найбільше переймається, куди ми якнайшвидше вступимо — до СОТ, ЄС чи НАТО? Наші високопосадовці здійснюють вояжі за кордон, а тамтешні — до нас. Але що більше наші запевняють, що вступ уже на носі, то більше європейські та американські представники відсовують його на невизначений термін.
Іноземні візитери зачастили в Україну — хто з повчаннями, хто з рецептами, як нам краще будувати демократію, без чого мета щодо СОТ, ЄС і НАТО — нездійсненна. Тамтешні чільники не називають для нас навіть віддаленої перспективи, пропонуючи щоразу поліпшені рецепти демократизації суспільства. Трохи дивно, адже, приміром, за кількістю одержаних міжнародних нагород саме за це наш Президент уже випередив найдемократичніших лідерів найдемократичніших країн Європи та США...
Але, незважаючи на небажання міжнародних інституцій бачити нас їх членами, наші можновладці, як заклинання, повторюють, що, приміром, у грудні ми станемо членами СОТ. Заради цієї мети уряд Тимошенко за півроку пустив під укіс економіку, підсолодивши пігулку тим, що начебто номінальні доходи населення зросли в 1,6 разу. Щоправда, з’ясувалося: реально вони зросли на 18 відсотків. І це під великим питанням, оскільки вже не лише зарубіжні, а й українські експерти дійшли висновку, що Держкомстат щонайменше вдвічі занизив інфляцію.
Що нам пропонують навзамін? Членство в НАТО, хоч і невідомо коли. Але відомо, заради чого: задля захисту рубежів України від умовного супротивника. Про це в інтерв’ю заявив генсек НАТО під час візиту до Києва. Отакої! А коли ми позбавлялися ядерної зброї, то хіба не обіцяли нам те саме й без членства в цій організації? Чи ці зобов’язання нічого не варті й нам знову треба озброюватися? За стандартами НАТО. До речі, генсек альянсу розповів нам багато нового. Приміром, що це вже не так військовий союз, як демократично організована сім’я європейських народів. А в цій сім’ї незговірливих і неслухняних і провчити можуть, у чому ми переконуємося повсякчас...
Тим часом українська влада надає міжнародній політиці практично всю увагу, забувши про внутрішні проблеми, зокрема економіку, й те, як її виводити з кризи. Адже економічні показники продовжують падати. Але це практично випало з поля зору уряду і Президента. Минув місяць, як Кабінет очолив новий Прем’єр-міністр, але суспільство й досі не знає, за якою програмою він працює. Прем’єр про це не повідомив, а його міністрам заборонено говорити на цю тему...
Натомість щодня ми спостерігаємо шоу на теми, куди ми вступатимемо незабаром. Хоч усі чудово розуміємо, що до виборів нічого цього не буде. Чи не пора вже закінчувати шоу та почати розв’язувати проблеми економіки?
