Під час гарячої телефонної лінії і прийому, які «Голос України» влаштував разом із депутатом обласної ради, начальником управління юстиції Нелею ПРОДАН, головою Хмельницької райради Петром ВОСКОБОЙНИКОМ і головою Копистинецької сільської ради Анатолієм МАТЮХІНИМ, поспілкуватися, запитати поради, попросити допомоги прийшло майже два десятки осіб. Здебільшого люди порушували проблеми, що стосуються не когось особисто, а цілої громади.
Копистинецька сільрада розташована буквально за кілька кілометрів від обласного центру. У Хмельницькому районі вона — одна з найбільших, бо до її складу входять ще й Богданівці, Колибань, Івашківці та Мала Колибань, де мешкає близько трьох тисяч осіб. Але чомусь до приміських сіл у високого начальства руки не доходять. Тому копистинчани потерпають від тих само проблем, що й у найвіддаленіших куточках області. Але додається ще одна, особлива: земля біля міста має зовсім іншу ціну, ніж за багато десятків кілометрів від нього. Тож не дивно, що більшість скарг пов’язано саме із землею.
Одним із перших пролунало запитання про освітлення села. Багатьом селянам доводиться добиратися з роботи пізно ввечері, а на вулицях — жодного ліхтаря. Раніше чи не єдиним місцем, де горіло світло, була школа. Але не стало школи — і село поглинула темрява.
Сільський голова все це знає, але провести світло не дає можливості дефіцит коштів. Хоча копистинецький бюджет бідним не назвеш. Щомісяця до його казни надходить близько сорока тисяч гривень. Але сільський бюджет змушений ділитися з усіма вищими. Як розповів А. Матюхін, торік із своєї каси селяни змушені були віддати понад сто тисяч гривень, нинішнього року в зв’язку із збільшенням надходжень сума відрахувань зросла майже вдвічі. Виникає такий парадокс: місцева громада не зацікавлена у збільшенні свого бюджету, бо чим більше збереш, тим менше отримаєш.
Хоча варто зауважити, що з приходом на посаду сільського голови Анатолія Матюхіна у Копистині зроблено чимало. Відремонтовано дороги, впорядковано сільські криниці. Приміське село нарешті газифіковано. Тепер, як розповів на зустрічі голова райради, виділено кошти для підведення газу й до Богданівецької школи, і будинків поблизу неї, а також села Івашківці. Влада запевняє, що за місяць—другий усі проблеми з теплом тут нарешті буде знято.
Щодо освітлення у селі, то голова запевнив: уже замовлено відповідну технічну документацію, і тільки-но у казні з’являтимуться вільні кошти, розпочнуться роботи.
Багатьох відвідувачів турбували ціни і розрахунки за здану сільськогосподарську продукцію.
Голова пообіцяв владнати все на місці. За потреби готова підключитися і начальник облуправління юстиції. Проте під час прийому було очевидно: багатьом не вистачає правової освіти. Люди або не звикли розв’язувати свої справи у суді, або просто не довіряють судовим інстанціям. Тому безпосереднє спілкування із тими, хто може допомогти, надзвичайно важливе для них. Особливо це стало помітним, коли зайшла мова про розпаювання копистинецьких земель. Люди приносили колективні заяви із проханням розібратися, допомогти. Багато хто твердив, що у селі кудись зникло майже сімсот гектарів землі. Вірніше, зникли ці площі на паперах, бо ніхто межі копистинецького господарства не змінював. Але в результаті люди уже кілька років не можуть отримати свої акти на землю.
Свого часу під час розпаювання на кожного працівника колишнього господарства перепало близько трьох гектарів землі. Хто виявився спритнішим і самотужки оформив всі необхідні документи, одразу отримав і державний акт на пай. Але більшість селян чекали, що документи виготовить господарство. Втім, минав час, змінювалися керівники, а люди так і не визначилися із землею. Коли кілька місяців тому прийшло повідомлення про те, що селяни можуть забрати свої земельні акти, з’ясувалося, що в них значиться не три гектари, а лише гектар—півтора, залежно від кадастру земель. Звісно, це насторожило багатьох: куди могли подітися поля? Шукаючи відповідь на це запитання, спочатку почули від чиновників роз’яснення про те, що зменшення земельних наділів відбулося через зміни в законодавстві. Потім — що рішення про зменшення паїв прийняли... самі селяни на своїх зборах...
Сільський голова не береться коментувати дії своїх попередників, але твердить, що ніяких зборів щодо перерозподілу землі він не проводив, а тим паче не давав нікому офіційних довідок про це. Отож імовірно, що плутанина із копистинецькими гектарами виникла десь у службових кабінетах. Щоб розплутати її, селяни вже і до столиці звертались, і фахівців із обласного центру запрошували, але навести лад у сотках так і не вдалося.
Голова райради пообіцяв, що візьме цю справу під свій контроль.
Хмельницька область.
