До осені розтяглися жнива на Чернігівщині. Навіть додаткова допомога з 213 комбайнів іноземного виробництва, які прибули з південних областей рятувати врожай, застрягла у сіверських розмоклих полях. Та й не всі господарники цього року поспішили укладати з прибульцями-комбайнерами угоди: до власної солярки треба додати 170—200 гривень за гектар. Проста хліборобська арифметика показує, що дешевше збирати на латаній-перелатаній техніці довше, ніж одразу сплачувати такі суми.
— Незважаючи на кількаденні зливи, переважно списані комбайни (з 2600 лише 30 закуплено цього року та 46 у минулому), результат усе-таки вийшов загалом непоганий: уже намолочено 1 мільйон 50 тисяч тонн ранніх зернових, — зазначає начальник головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Анатолій Іванько. — А ще збиратимемо кукурудзу. Отже, плануємо взяти загалом півтора мільйона тонн хліба.
Це буде менше, ніж торік. Тоді вдалося зібрати рекордний для області вал — 1867 тисяч тонн. Щоправда, цей позитив у реаліях України не додає оптимізму: на сьогодні, по суті, кожна четверта тонна минулорічного хліба не реалізована. Деякі місцеві хлібокомбінати взагалі поповнились «рекордом» до наступного року. А куди дівати нинішній урожай?
Вочевидь його дуже багато для задоволення місцевого споживача. Фактично на кожного жителя області припадає по 1,2 тонни зібраного збіжжя. Є спиртозаводи. Але в них — проблеми з реалізацією спирту... Практично немає закупівель жита. Досі дієво працює лише Аграрний фонд, який проавансував і взяв на зберігання 41,7 тисячі тонн зерна.
Аграрники планують використати 514 тисяч тонн зерна на фуражні потреби. Молоко, м’ясо справді можуть дати реальні кошти. Але це — згодом. А нинішня ситуація з пальним, подорожчанням запчастин знову дуже підкосила сільгосппідприємства. На часі — осінній комплекс робіт. Знову кабальні кредити?