Напередодні Дня шахтаря на шахтах видавали заборговану зарплату. У донецьких банках не вистачило готівки, щоб вчасно виплатити всі гроші, які надійшли із Києва.

Під час приїзду до Донецька у п’ятницю Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила про два подарунки шахтарям від уряду. Перший — створення Міністерства вугільної промисловості, на чому наполягали гірницькі профспілки. Другий — повна виплата заборгованості із зарплати минулих років (близько 300 мільйонів гривень). Президент України Віктор Ющенко, який у неділю прилетів до Донецька особисто привітати шахтарів, на урочистих зборах у театрі сказав те, що від нього чекали: «Вугільна промисловість — це ключова енергетична галузь України».
Очевидно, що шляхом вирішення «шахтарського питання» Київ розраховує завоювати прихильність мешканців регіону (а це, нагадаю, 12 відсотків загальноукраїнського електорату). Які ж саме зміни очікують на вугільну галузь найближчим часом?
Віктор Ющенко: «У найближчі декілька тижнів буде сформовано національну програму на базі вже існуючої — «Вугілля України». Плюс доопрацьовано деякі інструменти, які стосуються реорганізації самої галузі і системи управління, зміни ціноутворення і лібералізації цін, зміни стосунків держави і галузі через бюджетну підтримку. Ми виділяємо близько п’яти мільярдів цих коштів, однак за діючою моделлю, на жаль, ці кошти не доходять до шахтаря».
Юлія Тимошенко: «Ми мінімізуємо всі інші енергоносії, крім вугілля, при генерації електроенергії. Долучимо до керівництва найфаховіших, найзаможніших людей України. Щоб вони вкладали, інвестували в наші шахти. Проблема в тому, що держава, навіть приватизуючи шахти, ніколи не могла закласти в повному обсязі інтереси людей, які працюють на цих шахтах, і серйозну стратегію розвитку галузі».
Отже, найпершими кроками стануть лібералізація цін на вугілля та підготовка вугільних підприємств до приватизації. Як неминучий наслідок — скорочення бюджетних фінансувань галузі. Можна передбачити, що підвищення ціни палива спричинить активний спротив металургійного лобі. Щодо приватизації, то вже лунають коментарі профспілкових лідерів, стурбованих поспішністю такого кроку. Заради справедливості варто відзначити, що за останні роки в галузі активно йшла «тіньова» приватизація, коли компанії—трейдери на ринку вугілля, коксу та металу брали в свої руки питання постачання та збуту на шахтах. «Я не хочу, щоб відношення до галузі мали люди із нечесними руками, щоб галузь межувала зі структурами кримінального характеру», — заявив В. Ющенко.
Водночас більшість шахт сьогодні ані економічно, ані психологічно не готові до приватизації. Точніше — до відмови від бюджетних «вливань». Чи вдасться урядові за короткий час — півтора-два роки — зробити такі підприємства інвестиційно привабливими? І що буде з тими, хто не зможе стати рентабельним навіть у нових умовах — наприклад, шахти Центрального Донбасу, — закриття чи продовження бюджетної підтримки? Зрештою, скільки й якого саме вугілля потрібно країні? В заявах керівників держави поки що не лунають жодні цифри. Без чіткої відповіді на ці запитання перспективу регіону уявити неможливо.

Донецьк.