Епістолярний стиль українців вважається неперевершеним: «З перших рядків свого листа повідомляємо, що всі ми живі й здорові, чого й вам бажаємо. Корова ще не отелилася, а порося здохло» — тощо.
Просто й геніально — одразу про головне. І захотілося з перших рядків розповіді, можливо, не так геніально, не так талановито звернутися до завжди переконливого, доказового, незворушного і твердого, мов кремінь, міністра юстиції пана Романа Зварича. Щоб і собі відразу сказати про головне: вельмишановний пане міністре, спустіться з небес на грішну землю і подивіться, що телята у Вашому господарстві не народжуються, а поросята, які нібито мали б здихати, набирають вагу і своїми рилами риють землю.
Як освічена людина, пан міністр зрозуміє цю алегорію, що в тисячах ситуацій та випадках віддзеркалює хворе українське судочинство.
Ось один з прикладів. Про цю історію наша газета розповідала в матеріалі «Сильний намагається проковтнути слабшого» ще у квітні нинішнього року.
Могутнє ВАТ «Український будівельний концерн» за блискавично короткий термін стало власником 150 будівельних підприємств. Серед них були такі велети, як «Західпроммонтаж», «Укргазбуд», «Дніпроелектромонтаж» тощо. До цього переліку не вистачало потужностей колишнього флагмана будівельної індустрії України — будівельно-монтажного тресту «Укрпромспецбуд».
Щоправда, флагман з кризового моря 90-х років вийшов досить таки пошарпаним, але, хвала Богові, на плаву утримався. Понад дві тисячі будівельників об’єдналися в закрите акціонерне товариство, зберегли назву (патріоти все-таки) і стали ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» з капіталом 886 тисяч акцій, понад 11 млн. грн., та почали робити те, до чого покликані: будувати. І досить успішно...
Тут і розпалився апетит в «Українського будівельного концерну». Щоб прибрати до рук укрпромспецбудівців, було розроблено операцію, яку згодом потерпілі назвали «троянським конем». Спочатку треба було у їхнє закрите товариство проникнути, стати його членом. Зробити це непросто. За законом, як то кажуть, право «першої ночі» під час купівлі акцій у закритому товаристві належить самим акціонерам. І лише тоді, коли бажаючих покупців серед них не знайдеться, за рішенням правління цінні папери можна продати стороннім особам.
Однак «троянський кінь» незабаром проник у лави акціонерів ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» без перешкод. Зроблено це було банально, як тисячі схожих випадків, де діє правило: ти мені, я тобі... Колишній голова правління акціонерного товариства укрпромспецбудівців В. О. Кукла самостійно, без погодження з колегіальним органом, який він очолював, прийняв рішення про продаж 48623 нерозподілених акцій або 5,5 відсотка статутного фонду «Українському будівельному концерну».
До речі, після виступу газети заступник прокурора міста Києва, старший радник юстиції В. Гоголь повідомив, що «прокуратурою Дніпровського району міста Києва порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» під час відчуження акцій товариства за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України».
Отже, з цінними паперами питання обернулося так: де взяли, там і покладіть. Бо операція разового придбання акцій була лише прелюдією.  Грошовиті стратеги «Українського будівельного концерну» довели задумане до кінця:  почали перекуповувати акції у своїх «побратимів» по товариству. Це не суперечило нормам: свій своєму має право продати стільки акцій, скільки захоче.
Оговталися у ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» лише тоді, коли «Український будівельний концерн» вже тримав у руках контрольний пакет їхніх акцій. Заволодівши командними висотами, керманичі концерну поставили перед укрпромспецбудівцями категоричну вимогу: взяти під заставу власного майна банківський кредит у сумі 16 млн. грн. До того ж 13 млн. з цієї суми мало піти у розпорядження концерну.
Ось тоді й сплеснули руками спецбудівці, бо збагнули, що новий власник вимостив їм дорогу прямісінько до ями банкрутства. Зрозуміло, що від кредиту колектив відмовився. А що ж новий власник? Вихід з подібних ситуацій — обкатаний і випробуваний: треба скликати загальні збори акціонерів (контрольний пакет у руках), розігнати непокірне правління. Обрати тих, кого слід, «взяти кредит, і на даному етапі під операцією «троянський кінь» підвести рису. А далі — час покаже...
Далі за справу відсуджувати акції взялися суди. Жах! Їх відбулося вже шість. Скільки ще попереду, ні Богу, ні тим більше міністру юстиції невідомо. Суди Ленінського району міста Вінниці, Богунського міста Житомира, Зарічного міста Сум та господарський суд м. Києва визнали недійсними договори купівлі-продажу акцій. Апеляційну скаргу концерну Київський апеляційний господарський суд також залишив без задоволення.
Остаточну крапку у цьому двобої, здавалося, поставив Ленінський суд м. Вінниці, оскільки своїм рішенням суд поіменно назвав 900 акціонерів, у яких концерн перекупив близько 500 тис. акцій і зобов’язав усе розставити на свої місця.
Як сталося, що на рішення суду Ленінського району
м. Вінниці відповідач запізнився з апеляцією, є досі нерозгаданою таємницею. Але факт залишається фактом. З апеляцією концерн спізнився. Укрпромспецбудівці, можна сказати, перехрестилися та заходилися наводити лад у своєму господарстві. Але, вочевидь, поспішили. Судочинний жах виходив на другий виток.
Керманичі «Українського будівельного концерну», отямившись, дійшли висновку, що мали місце процесуальні порушення під час розгляду справи у Ленінському райсуді. Тамтешній суддя О. П. Король своєю ухвалою ці претензії відхилив. І ось на світ Божий з’являється свіжий документ — скарга до Апеляційного суду Вінницької області за підписом голови правління ВАТ «Український будівельний концерн» А. В. Орловського, в якій стверджується, що копія ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці про відхилення претензій щодо процесуальних порушень була «надіслана простим (не рекомендованим та не цінним) листом, а відтак, вчасно до скаржника не потрапила». У зв’язку з цим пан Орловський просить «скасувати ухвалу та прийняти іншу про поновлення терміну апеляційного оскарження».
Нині між Вінницьким суддею О. П. Королем і армією адвокатів, які стоять за скаргою концерну, ведеться справжня війна: хто ж правий? Підняті всі інструкції пошти аж до царя Тимка, коли земля була тонка. Жах! Війна триває.
Однак це — лише квіточки, ягідки зріли попереду. Паралельно зі скаргою до Апеляційного суду Вінницької області «Український будівельний концерн» звернувся до Фастівського міжрайонного суду з позовом розірвати договір з громадянином М. П. Юхименком, якому сам концерн доручав управляти пакетом придбаних акцій. Мету цього позову укрпромспецбудівці відгадали відразу: будь-яким способом загальмувати виконання рішень Ленінського райсуду.
Так воно й сталося. Фастівський суддя В. М. Бартко, керуючись тим, що «суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову», цей самий позов і задовольнив.
Одне слово, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці полетіло шкереберть. Його пустив під укіс фастівський колега, навіть не повідомивши про це укрпромспецбудівців, інтереси яких постраждали. І судочинська карусель закрутилася з новою швидкістю, але вже в інший бік.
Судовиконавці Оболонського району м. Києва, які провадили дії з виконання рішень Ленінського райсуду, переключилися на виконання ухвали фастівського судді.
Реєстратори — фірми «Акціонер», одержавши з рук фастівського судді право розблокувати акції, спішно скористалися з цієї нагоди. Виконувачка обов’язків гендиректора Л.І. Антошко відразу поінформувала відповідні служби, що нею зупинені рішення усіх судів та інших державних органів стосовно блокування акцій укрпромспецбудівців, «належних на праві власності ВАТ «Український будівельний концерн», а також розблоковано рахунок у цінних паперах. Така оперативність, коментують спецбудівці, була необхідною, щоб передати їхні акції іншим реєстраторам. І де тепер вони, знає один Всевишній.
Увінчала здійснені потуги відповідь фастівського судді
В. М. Бартка на запит голови правління ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» М. І. Барановського: що ж це, мовляв, на світі коїться? Цитуємо її із збереженням правопису: «Ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2005 р. по цивільній справі за позовом ВАТ «Український будівельний концерн» до Юхименка Максима Петровича про розірвання договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій не перешкоджає не зупиняє виконання набувших законну силу рішень суду».
Приїхали!
Життя навчило укрпромспецбудівців також писати апеляційні скарги. І не тільки. Звернулися вони з листами до Секретаріату Президента, Генерального прокурора, органів юстиції. Заступник начальника відділу державної служби Київського міського управління юстиції О. В. Соломко, наприклад, постановив «перевірити усі матеріали виконавчого провадження і на час перевірки ухвалу фастівського міськрайонного суду зупинити».
Вдарили чолом будівельники і до міністра юстиції, шановного пана Романа Зварича. Та замість геніального «З перших рядків свого листа повідомляємо, що всі ми живі й здорові, чого й вам бажаємо», запитують: де ваші телята, пане міністре? Де ті очікувані зміни у судочинстві? Адже приклад з укрпромспецбудівцями — це лише макове зернятко серед повені судових мук, від яких люди непритомніють. Де обіцянки і тверда рука покласти край корупції у судах та закостенілій бюрократії, що там примостилася?..
Публікація в «Голосі України», про яку згадувалося, закінчувалася розмовою з будівельниками. Вони прийшли з транспарантами до Верховної Ради в пошуках справедливості. Автор констатував: «Суди один за одним виносять рішення, попереду будівельників чекає тернистий шлях апеляцій. Треба набратися терпіння і пройти його до перемоги». Не вірять...
— Чому?
— Тому що проти нас діє третя сила. Вона за гроші все купить, — мовив сивий будівельник з транспарантом у руках.
Чи не до цього воно йдеться насправді?