Напередодні мого приїзду до Бердянська народний депутат України Іван Бастрига «відпочивав» на знаменитій косі. Разом зі своїми виборцями, які прийшли на зустріч з ним.
Жителі після цієї зустрічі, думаю, остаточно повірили, що обіцянку Бастриги газифікувати косу і місто буде виконано. Гроші передбачено, до кінця року плановано провести газ до дитячого санаторію, уже прокладено частину труб. Ну, а що за цивілізація без води і каналізації! Будуть і ці блага. Тим паче, що водовід прокладено вже до Слобідки, а каналізація функціонує з радянських часів і ще тоді задовольняла потреби значно більшого числа відпочивальників.
Чого не скажеш про чистильників пляжів. Прибрати після п’яти тисяч гостей коси щодня — це вам не двір підмести. Потрібні додаткові контейнери, сміттєвози. Та й мешканці не повинні сидіти склавши руки.
Від побутових поступово перейшли до проблем серйозніших. Приміром такої: 170 вольтів у мережі узимку і 140 — влітку?
Права споживачів потрібно захищати в суді, каже народний депутат, і одразу обіцяє сприяти вирішенню питання в облдержадміністрації.
Регіональне начальство, нарікали бердянці, має розібратися і з радаром, що працює на косі, від якого життя немає.
В Івана Бастриги з’явився черговий запис у блокноті: «Розібратися!»
— І він розбереться, — стверджує його помічник-референт Віктор Семенов. — Адже завдяки сприянню Івана Михайловича з червня по жовтень відкрито додатковий (досі нерентабельний) автобусний маршрут для ветеранів-дачників. Не без його участі тривають переоснащення і модернізація телефонних станцій і мереж; зростають обсяги і поліпшується якість ремонту житлофонду тощо.
Ось Бастрига не засіданні депутатських комісій, що розглядають скандальну справу. Вранці — на сесії міськради, де поділився з колегами баченням розв’язання конфлікту. А за телефонним дзвінком поїхав на незаплановану зустріч. Може, з керівництвом морпорту, котрий веде не без участі нардепа переговори з «АвтоЗАЗом» про контейнерні перевезення. Або з заводчанами «Азмолу», який готується до неминучої приватизації.
— Головна проблема не в тому, в чиїй власності буде підприємство, — вважає Іван Михайлович. — Важливо, чи матиме держава можливість спитати, як працює виробництво. А то Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча в першому півріччі 2005-го сплатив 672 млн. грн. податків, а «Криворіжсталь», котра виробляє більш як удвічі більше продукції, — 240 млн. грн.
Підхід у господарника — що до малих проблем, що до стратегічних — дбайливий, прагматичний, державний. В остаточному підсумку він сприяє поліпшенню життя виборців.

Запорізька область.