Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила про намір уряду продати з держрезерву 20 тис. тонн цукру за ціною 2,8 грн. за кг — з тим, щоб збити її на ринку до 3.20 грн.
Ось така, начебто солодка новина для споживача. Утім, уряд, продаючи цукор з держрезерву за демпінговими цінами, робить подарунок, але не нам. Проста арифметика: з урахуванням, що 10 тис. тонн звідти було продано в липні, то різниця в цінах — 40 коп. за кілограм — за 30 тис. тонн цукру забезпечує торговельним посередникам навар 1,2 млн. грн. А держбюджету — збитки на таку само суму, бо держрезерв потрібно відновлювати. Але замість раніше придбаного цукру по 2.80 грн. його закуповуватимуть уже по 3.20 грн. за кг.
Невеликий відступ: а що таке — держрезерв? Хто не знає, поясню: це — певна норма зберігання запасів (яка саме — державна таємниця. — Авт.) на випадок надзвичайних подій. Просто так запаси з цієї «комори» брати не можна. Скажімо, президент Буш наприкінці 2003 року, коли ціни на нафту сягнули критичної позначки, як його не вмовляли, не скористався держрезервом, щоб їх збити. Країни—члени ЄС нині, коли, приміром, вартість газу зростає, збільшили обсяги держрезерву з трьох до чотирьох місяців — з 25 до 33 відсотків річного споживання. Світ береже свій держрезерв. Натомість наш уряд намагається перетворити його на базарну ятку.
Яке стихійне лихо сталося в Україні? Уряд не впорався з ситуацією на м’ясному ринку, а тепер і на цукровому? Але чи є це підставою вигрібати запаси з держрезерву? Утім ідеться не про надзвичайну подію: ясно простежується банальна торговельна схема, щоб хтось мав змогу нажитися за рахунок держбюджету. Що таке 30 тис. тонн цукру для України, де нині виробляється його близько 1,8 млн. тонн? У державному масштабі — менше, ніж краплина в морі. Натомість посередникам це забезпечить мільйонну наживу. Наші можновладці знають, яка вигода від такого ласого шматка, як держрезерв. Тож і полюють за ним, як за жирною дичиною.
Але крім цього, відкрито ще один спосіб цінового тиску на виробника: не хто-небудь, а міністр економіки Сергій Терьохін, незважаючи на серйозні застереження Першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха, запропонував НБУ включитися у валютні спекуляції. Що означає перетворити на пил державні валютні резерви та пустити за вітром національну валюту. Але це вже було десять років тому й завершилося для нашої економіки повним крахом. Чи маємо коротку пам’ять?
