Події, що минулого вівторка відбувалися на сесії Рівненської обласної ради, наштовхують на думку, що, схоже, мали рацію ті із законотворців, які пропонували обирати голів ОДА прямим голосуванням. Тоді кожен із обраних знав би свій справжній рейтинг серед мешканців області, заручився б їхньою підтримкою. Адже будь-яке призначення (і голів ОДА також) є суто суб’єктивним.
На цій сесії Рівненської обласної ради несподівано було внесено питання про недовіру голові Рівненської ОДА Василю Червонію, причому його колишніми союзниками по президентських перегонах, а нині активними опонентами — представниками фракції «НСНУ». «На Рівненщині створено димову завісу, в якій нічого не видно — лише культ особи голови ОДА. Постійна міжпартійна війна, атмосфера страху: не хочеш мати проблем — ставай у ряди УНП», — ось лише один із штрихів, яким охарактеризував діяльність В. Червонія керівник фракції «НСНУ» в облраді, член політради партії «НСНУ» Віктор Матчук.
Щоправда, розмови про можливу недовіру голові ОДА точились і раніше. Тому В. Червонію, як політику зі стажем, котрий звик прораховувати всі «ходи», не залишалося нічого іншого, як 29 липня покликати на допомогу своїх однопартійців з УНП, що пікетували приміщення, де мала відбутися сесія облради, з вимогою затвердити нову символіку, провести довибори депутатів по трьох округах тощо. Насправді ж, дехто з пікетувальників лише в Рівному дізнався про ці вимоги, а їхав сюди захищати Василя Червонія від можливої відставки. Нагадаю, що сесія тоді так і не відкрилася — через відсутність кворуму, бо депутати трьох фракцій — «НСНУ», Народної партії Володимира Литвина та «Конструктивна дія» відмовилися брати у ній участь, протестуючи в такий спосіб проти тиску на них УНП, яка вдалася до свого випробуваного засобу політичної боротьби — пікетування.
А цього разу сесія проходила без пікетів, натомість у залі групою підтримки для Василя Червонія була присутність однопартійців — народних депутатів Юрія Ширка та Сергія Олексіюка, голів РДА.
Уже з перших хвилин, коли у порядок денний внесли питання про недовіру голові ОДА В. Червонію, його однопартійці з фракції «Наша Україна» запропонували відкрите поіменне голосування з цього питання, як це практикується в парламенті. Таку пропозицію вніс і сам В. Червоній, хоча йому нагадали, що на сесії облради він перебуває як запрошений, а не депутат. А опоненти голови ОДА зауважили, що в них немає такого захисту — недоторканності, як у народних депутатів України. Тому, щоб унеможливити в майбутньому переслідування, вони все-таки вирішили голосувати таємно, з допомогою бюлетенів.
Щоправда, саму процедуру голосування можна лише умовно назвати таємною, бо відбувалася вона в сесійній залі, а не в кімнаті, де зазвичай проходить таке голосування. Депутатів, наче школярів, викликали за бюлетенями, вони їх кидали в урну, що стояла на столі президії, за яким сидів В. Червоній. Тому бюлетені для таємного голосування наважилися взяти лише 26 депутатів із 54 присутніх на сесії. Тим часом 14 однопартійців В. Червонія та 5 представників новоутвореної фракції «Батьківщина» (до речі, жоден із них ще не є членом цієї партії) одразу заявили, що не братимуть участі в голосуванні. Не взяли бюлетенів і депутати, чия діяльність пов’язана з бізнесом, депутати — працівники органів виконавчої влади і бюджетної сфери. Один із них зізнався, що до нього напередодні навідалася міліція, тож він цим голосуванням не хоче ускладнювати собі життя.
До тактичного, на мою думку, ходу вдався голова облради Роман Василишин, який сам виявив бажання заразом перевірити і свій рейтинг, хоча досі ніхто й словом не обмовився про його відставку. Отож і з з його кандидатури депутатам було вручено бюлетень. Результати голосування: за відставку Р. Василишина проголосував лише один депутат, В. Червонія — 24. Тверду позицію стосовно відставки Василя Червонія з посади голови ОДА зайняли фракція Народної партії Володимира Литвина, «Конструктивна дія» та більшість «НСНУ».
Василь Червоній розцінив внесення питання про недовіру йому як «змову», а результати голосування — що «кредит довіри до нього як до голови ОДА не вичерпаний».
Висновок, звичайно, дискусійний. Адже якби всі депутати взяли участь у голосуванні, то такий результат (24 голоси за недовіру) можна було б розцінити справді як перемогу Василя Червонія. Але те, що лише 26 депутатів із 54 наважились узяти бюлетені, змушує замислитися: чи не стане обласна рада «ручною»? Слід віддати належне і В. Червонію як політику, для якого роки роботи в парламенті не пройшли марно: він навчився впливати на людей, показати, хто в домі хазяїн. Адже відтоді, як він очолив область, за даними служби зайнятості, на Рівненщині звільнено з роботи близько 140 держслужбовців. То кому хочеться повторити їх долю? Час покаже, чи не потраплять у «чорні списки» і ті з депутатів, хто наважився голосувати проти В. Червонія.
Зрештою, залишається відкритими чимало інших питань, зокрема, чи зуміє голова ОДА стати консолідуючою силою в регіоні (адже наживати ворогів — дуже легко, важче зробити ворогів друзями), чи стане можливим за такого гострого протистояння блокування на Рівненщині на парламентських виборах УНП, «НСНУ» та НП В. Литвина, про що кажуть у «верхах»?
Є в цьому протистоянні й позитивний бік: у голови ОДА В. Червонія сміливі опоненти, а отже, й пильний контроль за його діяльністю та діяльністю його команди.

Рівне.