А що за сухою статистикою?

«Коли ви братимете на роботу правильних людей, то досягнете успіху, навіть якщо все інше робитимете неправильно», — ці слова, які належать екс-віце-президенту компанії «Mіcrosoft» Юсі Крістенсену, актуальні сьогодні в аспекті кадрової політики в регіонах для всієї України. Зрозуміло, нова мітла мете по-новому. Але що відбувається, коли нова мітла погано зв’язана й розсипається на очах?..

На це запитання спробую дати відповідь на прикладі Кіровоградщини. Нагадаю, що призначення голови облдержадміністрації Едуарда Зейналова супроводжував скандал навколо рівня освіти нового чиновника. Творча та технічна інтелігенція краю виявляла стурбування: чи відповідає новий керівник своїй посаді, чи буде він професійно придатним на новому робочому місці, маючи за плечима лише диплом ПТУ. Втім, формально привід для сумнівів, начебто, зник, коли Є. Зейналов досить оперативно отримав диплом бакалавра у кіровоградській філії одного з київських вузів. Та ось уже минуло достатньо часу для того, щоб можна було скласти об’єктивну картину про стан соціально-економічного розвитку Кіровоградщини і дійти висновку про фаховість нових управлінців, про те, наскільки розходиться реальність із тими обіцянками, що їх давала нова обласна влада.
Отже, якщо проаналізувати той стан, в якому тепер перебуває Кіровоградська область, то можна констатувати, що істотних позитивних змін не відбулося, навпаки — відбувається поступовий регрес. У численних своїх інтерв’ю голова облдержадміністрації обіцяв, що вже до кінця цього року будуть досягнуті позитивні результати в промисловій і соціальній сферах. Минуло вже більш як півроку, але цих поліпшень поки що не помітно. І загальна динаміка розвитку в різних галузях економіки краю дає підстави думати, що з такою командою негативні тенденції подолані не будуть.
За даними Державного комітету статистики, тільки за перший квартал поточного року в області практично на 11 відсотків скоротилися темпи зростання промисловості порівняно з цим само періодом 2004 року. Істотно знизилися обсяги виробництва у промисловості відразу дев’яти(!) районів. Зокрема, в Петровському — на 4,3 відсотка, Новоукраїнському — на 2,2, Олександрійському — на 2,1 відсотка. Понад те, підприємства Компаніївського й Устинівського районів — головні наповнювачі місцевих бюджетів — у квітні взагалі не працювали!
Якщо проаналізувати стан справ у конкретних галузях, то в легкій промисловості обсяги виробництва за останній період зменшилися відразу на 13,6 відсотка! Для області, де підприємств легкої промисловості небагато, таке падіння можна вважати близьким до катастрофічного. У січні—червні поточного року обсяги виробництва машинобудівних підприємств скоротилися більш як на 24 відсотки! Виробництво сільськогосподарської продукції — на 7,3 відсотка.
А що за сухою статистикою? Відомо, що під час весняної посівної кампанії в області недосіяли понад 30 тисяч гектарів цукрових буряків. Причина — значний дефіцит дизпалива на підприємствах сільгоспвиробників. Забезпечення соляркою та бензином сільгоспфірм порівняно із січнем-квітнем 2004 року скоротилося в 16 районах області! А загалом забезпечення сільгоспвиробників пально-мастильними матеріалами за перше півріччя поточного року становить лише 86,3 відсотка порівняно з аналогічним періодом минулого року. Тобто агросектор області не забезпечений сьогодні достатньою кількістю ПММ...
Темпи зростання в першому півріччі 2004 року у видобувній промисловості становили 280 відсотків, тобто було збільшення в 2,8 разу.  За шість місяців поточного року маємо мінус 19,8 відсотка. Тож не тільки немає жодного зростання, а йде зниження обсягів майже на чверть. Негативні результати область показала й у сфері видобутку неенергетичних матеріалів — це будівельні, нерудні та решта. Торік темпи зростання становили 990 відсотків, сьогодні маємо мінус 18,1 відсотка. Відбулося серйозне падіння в машинобудуванні. Скажімо, виробництво електричного устаткування, електричних машин і апаратів впало на 75 відсотків. Водночас минулого року зростання становило 188 відсотків.
Хоч як прикро, але обласне керівництво через власні прорахунки потрапило в замкнене коло: падіння виробництва — заборгованість у зарплаті — зростання соціальної напруженості.
Місцеві ЗМІ, громадськість, політичні партії б’ють на сполох — значно зросла заборгованість у зарплаті. На 1 січня 2005 року вона в Кіровоградській області становила 12,7 мільйона гривень, тоді як на початку січня 2004 року ми мали цифру 37,7 мільйона. Це означає, що попередній команді під керівництвом Василя Компанійця вдалося скоротити борги на 25 мільйонів. Однак із січня до червня 2005 року недоліки в роботі нової виконавчої влади області призвели знову до зростання боргів з 12,7 до майже 35 мільйонів. Область фактично повернулася на вихідні позиції 2004-го.
На жаль, нинішнє обласне керівництво заплющує очі на проблему із заборгованістю у зарплатах. Чого варта, наприклад, заява першого заступника кіровоградського голови облдержадміністрації Анатолія Ревенка про те, що стрімке зростання заборгованості — це «об’єктивний»(?) процес, пов’язаний зі зростанням мінімальної зарплати та пенсій! Але практично 60 відсотків тих, хто вчасно не одержує заробітну плату, зайнято саме на підприємствах промислового сектору, які наповнюють бюджети всіх рівнів. Не слід забувати і про те, що більш як 60 підприємств регіону перебувають у стадії банкрутства. Це і є реальною картиною стану справ на Кіровоградщині. Тому, коли чиновник спокійно заявляє про «об’єктивність» того, що люди не отримують зарплату, чи можна сподіватися, щоб він насправді дбав про соціальний захист мешканців краю?
Відбувається різке падіння обсягів виробництва, зростає заборгованість у зарплатах... Водночас Едуард Зейналов не раз заявляв, що вже зросли розміри зарплат, пенсій, соціальних виплат. Але чи так це насправді? Статистика засвідчила, що середньомісячний заробіток у Кіровоградській області в червні поточного року становив 633,64 грн. Але не таємниця, що більшість жителів області реально отримує зарплату, значно нижчу за середньостатистичну. Чи керівник про це не знає? Тоді нехай він зіставить хоча б 546 грудневих гривень із нинішніми 633 у перерахунку на кількість продуктів і товарів, які можна було купити тоді, півроку тому і зараз!
Гадаю, будь-кому зрозуміло, що зіставлення буде не на користь останніх показників цього року. На жаль, як бачимо, не тільки не вдалося підвищити рівень життя в регіоні, на сьогодні Кіровоградщина втратила і ті позиції, на яких була наприкінці минулого року.
Абсолютна більшість показників соціально-економічного розвитку області за перше півріччя 2005 року свідчить про те, що результати маємо невтішні. В розвитку господарського комплексу області фактично відбувся відкат назад. По суті, значно зменшилися темпи зростання виробництва. Зверніть увагу на такий важливий показник, як індекс промислового виробництва. Темпи зростання за перше півріччя 2004 року становили 139 відсотків, що свідчило про сталі тенденції розвитку промислового виробництва в області. За нинішні півроку цей показник становив усього 110 відсотків. Понад 20 відсотків зниження — це істотно. Серйозно знизилися темпи виробництва продукції тваринництва. Порівняно з минулим роком виробництво м’яса становить на 15,4 відсотка менше, ніж відповідного періоду 2004 року. Ось вам і відповідь на запитання, чому сьогодні така висока ціна на м’ясо:  його не виробляють.
Знизилося виробництво рафінованої олії. Промовистим свідченням стану молочної галузі регіону стало значне згортання в області виробництва вершкового масла (-50 відсотків). Істотно зменшилося виробництво круп.
За перше півріччя 2005 року валовий продукт виробництва сільгосппродукції становив лише 92 відсотки від тих показників, які ми мали за аналогічний період минулого року. Звідси — значне зростання цін на основні продукти харчування. Зокрема, найбільше підвищення цін зареєстровано на овочі — 56,6 відсотка та цукор — 35,9 відсотка. На 10—30 відсотків подорожчали м’ясо і птиця, риба і морепродукти, сир, бринза, фрукти... Тому так стрімко збільшився індекс споживчих цін на товари продовольчої групи, а також на послуги. Висновок: життя реально подорожчало на 20—50 відсотків.
Також можна стверджувати про падіння обсягів будівельних робіт. Якщо минулого року темпи зростання становили 147 відсотків, то сьогодні — тільки 92 відсотки. Показник введення в експлуатацію житлових будинків також не дуже оптимістичний: 121 відсоток  — торік і лише 118 відсотків  — поточного року.
Окремих слів заслуговує ситуація, яка склалася з інвестиційним кліматом в області. Те, що відбувається навколо підприємств ДХК «Олександріявугілля», ЗАТ «Капустянський граніт», КП «Ліки Кіровоградщини», — чистої води махновщина. Скажімо, інвесторів ДХК «Олександріявугілля» банально «кинули», і я не думаю, що сьогодні знайдуться представники вітчизняного чи іноземного бізнесу, які захочуть повторно наступити на ті само граблі.
Сьогодні, підбиваючи підсумки піврічної діяльності виконавчої влади в області, на превеликий жаль, доводиться констатувати, що за основними показниками соціально-економічного розвитку Кіровоградська область не поліпшила своє становище, а за окремими — опинилася відкинутою на період кінця 2003—початку 2004 років.
Якщо говорити об’єктивно, то основна причина цього лежить у площині організації управління територією, відсутності фахового підходу, концепції та стратегії економічного розвитку виробничого потенціалу області. До того ж обласне керівництво не вірить у власні сили, не має бачення шляхів виходу з кризи і — найголовніше — загрузло у власній некомпетентності. Воно поки що списує всі негаразди в економіці регіону на сезонні особливості й «об’єктивні» причини, часто не забуваючи згадати «добрим» словом господарську діяльність попередньої команди. Як бачимо, серйозна розмова на цю тему, яка грунтується не на демагогії, а на статистиці, на порівнянні економічних досягнень, засвідчує зовсім інше. А саме: падіння показників майже в усіх галузях економіки області, до якого безпосередньо причетні нинішні обласні керівники.
Люди на Кіровоградщині сьогодні на власній кишені відчувають, що популісти вміють гарно розмовляти, але не вміють добре працювати.

Ігор ШАРОВ, народний депутат України.