Останніми роками Одеський науково-дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії імені Академіка Володимира Філатова переживав, скажемо так, далеко не зоряні часи — понад 150 науковців і лікарів-офтальмологів у пошуках кращої долі і гідних зарплат залишили Одесу, старіла діагностична й операційна база, в НДІ міцно звили гніздо комерційні структури.
Рік тому інститут Філатова, що, як Потьомкінські сходи і пам’ятник Дюку, є візитною карткою Одеси, очолила доктор медичних наук, заслужений лікар України Наталя Пасєчникова. Наталя Володимирівна приїхала до Одеси з Києва, а це декому в місті не особливо сподобалося.
— Часу на «з’ясування стосунків» не було, — розповідає вона. — І тому вже на другий день довелося починати розгрібати завали. А їх було дуже багато.
Сьогодні поліклініка інституту приймає щодня понад 1000 хворих на день, ще 500 проходить лікування у стаціонарі. За медичними картками можна вивчати географію світу — Росія, Ізраїль, Греція, Болгарія, Угорщина, Франція, Білорусь, Молдова. І цей список можна продовжити.
Що приваблює в затишний будинок інституту Філатова на Французькому бульварі тисячі хворих з усього світу?
— Насамперед — найвищий клас фахівців, — розповідає Наталя Пасечникова. — В нашому інституті роблять операції, що не мають аналогів у світі.
Сьогодні в інституті Філатова — десять лікувальних відділень. Деякі з них, приміром, опікове, в Україні — єдине.
— Ми — чергові по Україні, — сміється директор інституту. — Щодня з опіками очей до нас привозять хворих з усієї країни. Основні опіконебезпечні регіони країни — Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя. В екстрених випадках з опіками очей хворих доставляють літаками. Недавній випадок, коли ми рятували робітника з Ніжина, котрий отримав хімічний опік очей, свідчить про те, що «бойове чергування» офтальмологи з Одеси ведуть цілодобово. За рік в опіковому відділенні проходить до 500 надзвичайно складних операцій.
Академія медичних наук, у чиєму віданні інститут очних хвороб і тканинної терапії імені академіка Філатова, тільки за останній рік виділила на проведення наукових праць і модернізацію діагностичної апаратури 2,5 мільйона гривень. На ці кошти, зокрема, обладнано унікальну інформаційну систему. Що вона являє собою?
У спеціальному кабінеті на екрані плазменного телевізора можна побачити, як проводять операції в будь-якій операційній інституту. Перед екраном проходять практичні заняття студентів старших курсів медуніверситету і лікарів-стажерів із країн далекого зарубіжжя. На сьогодні їх в інституті — 26.
Для громадян України операції і лікування в стаціонарі — безплатні. Для тих, хто приїхав в Україну для лікування з-за кордону, медичні послуги з оперування, лікування платні. До слова сказати, одна операція, скажімо, в опіковому центрі і відновлення функцій ока коштує понад 50 тисяч доларів.
В інституті сьогодні активно працюють дитяче відділення на 50 ліжок і онкологічне відділення на 70 ліжок. Останнє — єдине в Україні і, природно, воно завжди переповнене. Розширювати лікувальні відділення — одне зі стратегічних завдань керівництва інституту. Зробити це можна, закінчивши будівництво нового корпусу, що от уже з десяток років свічкою стирчить у дворі інституту.
— Плани інституту, — розповідає «Голосу України» Наталя Пасечникова, — земні. По-перше, завершити і розширити діагностичну лінію. По-друге, впровадити програму «Діти Одеси», мета якої — офтальмологічна диспансеризація всього дитячого населення Одеси. По-третє, почати співробітництво зі світовими центрами офтальмології. А четверте — кадри. Інститутові потрібна «свіжа кров», потрібні зірочки, — каже директор інституту Наталя Пасечникова.
В інституту сьогодні з’явився, скажемо так, добрий покровитель. Ним став міський голова Едуард Гурвіц. З його допомогою і підтримкою розв’язуються питання, що Боделан не вирішував роками — чи то йдеться про розв’язання земельних питань, чи то акції з лікування катаракти для ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Лікарів, котрі повертають зір, за всіх часів вважали чарівниками і магами. Насправді вони — прекрасні фахівці і небайдужі люди.
